У компанії для топменеджменту запроваджують таку схему оплати праці: 50% окладу фіксують у гривні, 50% — у євро з виплатою за курсом НБУ на останню робочу дату місяця в разі зростання курсу. Наприклад, оклад на 01.03.2021 становить 100 тис. грн. Фіксують 50 тис. грн і відповідні частині — у євро за курсом станом на 01.03.2021.

У разі якщо курс зменшиться або не зміниться, працівник отримуватиме 100 тис. грн, а якщо курс на кінець розрахункового місяця збільшиться, то виплачують відповідну суму з урахуванням збільшеного курсу іноземної валюти. Які документи треба оформити під час переходу на таку схему? Яку інформацію такі документи мають містити? І чи треба щомісяця видавати накази про виплати зарплати згідно з курсом.

У ст. 1 Закону про оплату праці зазначено, що «заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу». Її розмір залежить від складності й умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства й колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч. 1 ст. 21 Закону про оплату праці).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем, за якою:

  • працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою;
  • роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін (ст. 21 КЗпП).

У Законі про оплату праці визначено, що заробітну плату працівників підприємств на території України виплачують у грошових знаках, які мають законний обіг на території України (ч. 1 ст. 23).

Законним платіжним засобом на всій території України є грошова одиниця України — гривня. Однак іноземну валюту також можна використовувати в Україні у випадках і в порядку, установлених законом (ст. 192 ЦКУ).

У ч. 1 ст. 533 ЦКУ вказано, що грошове зобов’язання має бути виконане в гривнях. Одночасно у ч. 2 цієї статті прописано, що сторони можуть визначити в грошовому зобов’язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, проте зобов’язання можуть бути визначені в іноземній валюті.

Тому сторони трудового договору можуть визначати розмір заробітної плати працівника в гривні із зазначенням еквівалента суми в іноземній валюті, що не суперечить ст. 192, ст. 533 ЦКУ (див. постанову Верховного Суду від 26.06.2019 р. № 761/21776/16-ц, № 61-14745св18). Інакше кажучи, визначення в трудовому договорі розміру заробітної плати в іноземній валюті є правомірним за умови, якщо виплата зарплати відбуватиметься лише в національній валюті.

В колективному договорі (за його наявності) має бути передбачено можливість визначення розміру заробітної плати в еквіваленті іноземної валюти. Аналогічне положення повинно бути передбачено в трудовому договорі. Наприклад, у трудовому договорі можна вказати:

«Мінімальний розмір посадового окладу становить 100 000,00 грн.

Посадовий оклад включає:

  • фіксовану частину в розмір 50000,00 грн;
  • розрахункову частину в розмірі 1477,54 євро, яка перераховується в національну валюту за відповідним курсом НБУ. Курс НБУ визначають у розмірі, не меншому за 33,84 грн/євро, визначеному станом на 01.01.2021. У разі зменшення курсу станом на останній день розрахункового місяця заробітну плату нараховують за курсом 33,84 грн/євро. У разі збільшення курсу на останній день розрахункового періоду заробітну плату нараховують за курсом НБУ, який фактично встановлено на останній день розрахункового періоду».

Крім того, важливо в Положенні про оплату праці обумовити механізм нарахування заробітної плати в таких випадках. Зокрема, слід визначити, за яким саме курсом іноземної валюти нараховуватимуть заробітну плату в гривні, якщо її розмір вказано в договорі в іноземній валюті. Доречно також зазначити варіанти можливих розрахунків нарахування зарплати, розмір якої визначають в еквіваленті іноземної валюти.

Завважимо

У разі якщо всі 100% посадового окладу будуть визначені в трудовому договорі в еквіваленті іноземної валюти, то доцільно передбачати застосування курсу іноземної валюти станом на перше число місяця розрахункового місяця або на момент нарахування, щоб уникати проблем під час нарахування авансу. Адже під час нарахування заробітної плати за першу частину місяця курс іноземної валюти на останній день розрахункового місяця ще невідомий.

Тим часом у штатному розписі також потрібно вказати розмір заробітної плати, передбачений для даної посади. Оскільки за такою посадою немає фіксованого розміру окладу (є лише мінімальний), то у штатному розписі належить деталізувати інформацію. Зважаючи на те що підприємство має право самостійно визначати форму штатного розпису, у розглядуваному випадку графу щодо розміру посадового окладу для відповідної посади можна розділити на 3 окремі графи, у яких, до прикладу, указати таку інформацію:

— у першій графі — загальний розмір посадового окладу — 100000 грн* і зробити примітку:

«*Указано мінімальний розмір посадового окладу з урахуванням курсу НБУ станом на 01.01.2021 у розмірі 33,84 грн/євро»;

— у другій графі — частину посадового окладу, яку виплачують у гривні: 50000 грн;

— у третій графі — частину посадового окладу в еквіваленті іноземної валюти — 1477,54 євро**, зазначаючи у примітці таке:

«**Нарахування зарплати у цій частині здійснюють за курсом НБУ станом на 01.01.2021 у розмірі 33,84 грн/євро. У разі зменшення курсу станом на останній день розрахункового місяця заробітну плату в цій частині нараховують за курсом 33,84 грн/євро. У разі збільшення курсу на останній день розрахункового періоду заробітну плату в цій частині нараховують за курсом НБУ, який фактично встановлено на останній день розрахункового періоду».

Це лише один із імовірних варіантів. Можна не вказувати в примітках конкретні розміри курсу іноземної валюти, а зробити посилання на курс, визначений умовами трудового договору.

Для таких випадків необхідно розробити спеціальну форму розрахунково-платіжної відомості, беручи за основу типову форму № П-6, затверджену наказом Держкомстату від 05.12.2008 р. № 489. Таку можливість надає ст. 9 Закону про бухоблік. Самостійно розроблену форму відомості потрібно затвердити наказом (розпорядженням) керівника.

У формі розрахунково-платіжної відомості варто передбачити окремі колонки для відображення:

  • фіксованої частини посадового окладу в гривні;
  • фіксованої частини окладу в євро;
  • курсу іноземної валюти, який визначають відповідно до умов трудового договору;
  • частини окладу в євро, перерахованої в гривні за вказаним курсом;
  • загальної суми нарахованої заробітної плати.

За наявності такої форми розрахунково-платіжної відомості, яку заповнюватимуть відповідно до умов трудового договору, та штатного розпису видавати окремий наказ (розпорядження) керівництву щодо фактичної суми нарахованої заробітної плати за розрахунковий місяць не потрібно.