Відмова в гарантійному обслуговуванні
Катерина Гарбуз, партнер, керівник юридичної практики, EBS
Ми, споживачі, придбаваючи товари, особливо якщо їх вартість висока, зацікавлені в тому, щоб такі товари служили нам довго. При цьому вартість товару прямо пропорційна нашим очікуванням щодо тривалості їх нормального користування.
Але, на жаль, не завжди ми отримуємо те, на що сподіваємось. Тож у цій статті пропоную розглянути питання гарантійного обслуговування товару та підстави відмови в такому обслуговуванні.
Насамперед варто зазначити, що спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює перелічені питання, є Закон України “Про захист прав споживачів” (далі – Закон). І для початку пропоную розібратися в певних визначеннях, наведених у Законі, аби краще розуміти подальші логічні висновки, яких дійдемо.
Отже, Закон визначає, що гарантійне обслуговування, або, якщо говорити мовою Закону, гарантійні зобов’язання, повинен належним чином виконувати виробник товару протягом гарантійного строку. Тут логічно виникає запитання: а кого ж вважати виробником товару? Закон чітко встановлює, що виробником товару вважається суб’єкт господарювання, який виробляє товар, заявляє про себе як про виробника товару або імпортує товар. При цьому споживачі на власний вибір мають право висувати претензії щодо неякісного товару продавцеві, виробникові або підприємству, що задовольняє вимоги споживачів (зазвичай інформація про такі підприємства міститься в експлуатаційних документах на товар).
Розібравшись із суб’єктами, які беруть участь у виконанні гарантійних зобов’язань перед споживачами, доречно згадати і про суть самих гарантійних зобов’язань. Отже, Закон визначає, що виробник (продавець або залучена третя особа) бере на себе зобов’язання зі здійснення безоплатного ремонту або заміни товару протягом гарантійного строку. Гарантійними зобов’язаннями також вважаються всі твердження виробника або продавця, передбачені рекламою, і на такі запевнення в рекламі ми рекомендуємо звертати особливу увагу.
До того ж слід згадати і про вимоги, які споживачі мають право висувати у випадку виявлення недоліків товару. Отже, якщо товар виявився неякісним, споживач має право вимагати:
-
пропорційного зменшення ціни товару;
-
безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
-
відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Якщо ж товар містить істотний недолік, тобто такий, який робить неможливим ремонт або подальше належне використання товару, споживач має право вимагати:
- розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;
- заміни товару на такий самий або на аналогічний товар.
З’ясувавши, які права мають споживачі та які обов’язки мають виробники й продавці товарів, переходимо до визначення передумов та умов виконання виробниками гарантійних зобов’язань. Отже, вимоги споживача розглядають після пред’явлення споживачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, – технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, із позначкою про дату продажу.
Крім цього, якщо ми говоримо про технічно складні побутові товари (наприклад, холодильники, телевізори, духові шафи тощо), то гарантійне обслуговування такого товару здійснюють за умови наявності експлуатаційних документів, пломб виробника на товарі, якщо це передбачено експлуатаційним документом, відсутності механічних пошкоджень товару, які могли викликати несправність.
Тож, якщо всіх передумов і умов виконання виробником взятих на себе гарантійних зобов’язань, зазначених вище, дотримано, то підставою для відмови в задоволенні вимог споживача щодо гарантійного ремонту товару є доведення продавцем або виробником товару факту, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання чи обслуговування. При цьому тягар доведення вини споживача у виникненні недоліків товару лягає на продавця, або на виробника, або на підприємство, що задовольняє вимоги споживачів.
Отже, підсумовуючи і надаючи відповідь на головне запитання, яке ми ставили перед собою, досліджуючи положення законодавства, що регулює захист прав споживачів, зазначу, що перелік підстав, за яких споживачу може бути відмовлено в наданні гарантійного обслуговування, вичерпний. До такого вичерпного переліку належать такі підстави:
- непред’явлення споживачем розрахункового документа;
- непред’явлення споживачем технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, із позначкою про дату продажу;
- відсутність експлуатаційних документів (якщо це товар, для виду якого це обов’язково);
- відсутність пломб виробника на товарі, якщо це передбачено експлуатаційним документом;
- виробник, продавець або підприємство, яке задовольняє вимоги споживачів, довели, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром;
- виробник, продавець або підприємство, яке задовольняє вимоги споживачів, довели, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил його зберігання;
- виробник, продавець або підприємство, яке задовольняє вимоги споживачів, довели, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил його обслуговування.
З огляду на викладене, задля уникнення ситуацій, коли вам як споживачу відмовлять у гарантійному обслуговуванні товару, наполегливо рекомендуємо дотримуватися умов експлуатації, обслуговування та зберігання товару, не зривати й не пошкоджувати пломби виробника товару, якщо вони присутні, і протягом гарантійного строку та строку служби товару зберігати в надійному місці розрахунковий документ, технічний паспорт та експлуатаційні документи на товар. Дотримуючись цих нескладних правил, ви унеможливите обґрунтовану відмову у виконанні гарантійних зобов’язань.
Джерело: ЮРИСТ & ЗАКОН – Компетентна думка