Товариство з обмеженою відповідальністю є найпоширенішою організаційно-правовою формою господарських товариств в Україні. Це пояснюється зручністю механізмів управління ТОВ, а отже — і їх прийнятністю для малого та середнього бізнесу.
Формування статутного капіталу є обов’язковим етапом заснування ТОВ, основні правила та вимоги, яких варто при цьому дотримуватися
Поняття «статутного капіталу ТОВ» і його склад.
До 2018 року в Україні був відсутній єдиний кодекс або спеціальний закон, який би визначав правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ) загалом і статутного капіталу таких товариств зокрема.
Ситуація змінилася з ухваленням Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 «2275 – VIII» ( далі – Закон № 2275), який, порівняно із Законом № 1576, детальніше регулює питання створення та діяльності ТОВ, — окрема його глава (ІІІ) присвячена питанням статутного капіталу та вкладів учасників.
Що таке статутний капітал ТОВ із точки зору законодавця?
Як випливало з раніше чинної ст. 87 ГКУ, статутний капітал господарського товариства є сумою вкладів його засновників й учасників. Щоправда, з набранням чинності Законом № 2275 відповідна стаття ГКУ була виключена. Однак суті це не змінює: статутний капітал є сукупністю різного роду цінностей, які учасники погодилися віддати ТОВ для використання останнім у господарській діяльності.
Що саме можна вносити до статутного капіталу ТОВ, або в яких формах такі вклади можуть бути здійснені?
Передусім відповідь на нього містить ч. 1 ст. 13 Закону № 2275, згідно з якою вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із ч. 1 ст. 190 ЦКУ майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону про товариства товариство не може надавати позику для оплати вкладу учасника або поруку за позиками, кредитами, наданими третьою особою для оплати його вкладу.
Таким чином, не можуть бути вкладом до статутного капіталу господарського товариства майнові права, що виникають у відносинах позики товариства з його засновником на підставі цінного паперу — векселя».
Водночас законодавство не містить заборони щодо формування статутного капіталу товариства шляхом внесення грошових коштів, отриманих учасником у формі поворотної фінансової допомоги не від такого товариства, а від іншої особи».
Окремі винятки щодо складу статутного капіталу передбачає і законодавство.
У ст. 86 ГКУ закріплено заборону використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства такі об’єкти:
бюджетні кошти;
майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації;
майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.
До того ж зазначимо, що традиційно для українського законодавства перелік винятків, наведених у ст. 86 ГКУ, не є вичерпним.
Так, керуючись загальними положеннями цивільного законодавства (ст. 178 ЦКУ), не можуть бути внесками об’єкти цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об’єкти, вилучені із цивільного обороту), а також об’єкти, які можуть належати лише певним учасникам обороту чи перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об’єкти, обмежено оборотоздатні).
До моменту формування статутного капіталу ТОВ засновники повинні перевірити, чи не входять їхні майбутні внески до переліку об’єктів, які згідно із законодавством не можуть бути внесками до статутного капіталу ТОВ.
Особливу увагу слід приділити спеціальному законодавству, яке нерідко містить згадки про конкретні об’єкти цивільних прав, що заборонено вносити до статутного капіталу ТОВ.
Наприклад: згідно з п. 14 р. X «Перехідних положень» Земельного кодексу України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше ніж 1 січня 2020 року, заборонено внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств.
Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких узяли участь усі (!) учасники товариства. Під час створення товариства таку оцінку визначає рішення засновників про створення товариства (ч. 3 ст. 13 Закону № 2275).
Аналогічним чином це питання врегульоване ч. 2 ст. 115 ЦКУ. Щоправда, з невеликим уточненням: у випадках, установлених законом, грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства підлягає незалежній експертній перевірці.
Розмір статутного капіталу ТОВ
Питанням, яке традиційно хвилює учасників перед заснуванням ТОВ, є законодавчі вимоги до розміру статутного капіталу.
У ст. 12 Закону № 2275 закріплено, що розмір статутного капіталу ТОВ складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України, та водночас прописано, що розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках.
Яким є мінімальний розмір статутного капіталу ТОВ?
Протягом тривалого часу в законодавстві України встановлювали фіксовані ліміти статутного капіталу ТОВ, які повинні були виконувати учасники. Такий фіксований мінімальний розмір статутного капіталу ТОВ декілька разів змінювався.
На даний час будь-які законодавчі вимоги щодо розміру статутного капіталу ТОВ відсутні.
Сторони мають право на власний розсуд вирішити, який розмір статутного капіталу матиме товариство.
Водночас засновники повинні зважати на те, що за усталеною практикою статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, а це гарантує інтереси його кредиторів. Тому закономірно — чим більшим буде статутний капітал ТОВ, тим безпечнішою з ним буде співпраця для контрагентів.
Погоджений засновниками розмір статутного капіталу повинен бути закріплений в установчому документі — статуті ТОВ (ч. 4 ст. 57 ГКУ).
Строки формування статутного капіталу
Статтею 14 Закону № 2275 установлено, що кожен учасник товариства має повністю внести свій вклад протягом 6 місяців із дати державної реєстрації ТОВ, якщо інше не передбачено статутом. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких узяли участь усі учасники товариства.
Вартість вкладу кожного учасника товариства повинна бути не менша за номінальну вартість його частки.
Підтвердженням факту внесення майна до статутного капіталу можуть слугувати, скажімо, акт приймання-передачі майна, вручення коносамента чи іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Водночас, оскільки право власності на нерухомість виникає з моменту державної реєстрації (ч. 2 ст. 3 Закону № 1952), якщо вкладом засновника визначено будівлю чи земельну ділянку, датою внесення відповідного майна до статутного капіталу вважатиметься дата внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про зміну власника.
Свій внесок до статутного капіталу ТОВ мають зробити всі його учасники.
Порядок зміни розміру статутного капіталу ТОВ
Під час провадження господарської діяльності в ТОВ нерідко може виникнути потреба в прийнятті рішення про зміну (збільшення або зменшення) розміру статутного капіталу. Законодавство України закріплює право товариства на прийняття такого рішення, але з урахуванням деяких законодавчих особливостей.
Передусім варто пам’ятати: прийняття рішення про зміну розміру статутного капіталу ТОВ належить до виключної компетенції загальних зборів учасників ТОВ (пп. 3 ч. 2 ст. 30 Закону № 2275). Це означає, що ані директор ТОВ, ані хтось із його учасників не має права самостійно — без рішення загальних зборів — збільшувати чи зменшувати розмір статутного капіталу товариства.
Оскільки відомості про розмір статутного капіталу та розмір частки кожного із засновників (учасників) підлягають унесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (п. 15 ч. 2 ст. 9 Закону № 755), рішення загальних зборів про зміну розміру статутного капіталу набирає чинності не раніше дати реєстрації відповідних змін.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ
Приймати рішення про збільшення статутного капіталу ТОВ дозволено лише після внесення всіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Збільшення статутного капіталу товариства, яке володіє часткою у власному статутному капіталі, не допустимо (ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону № 2275).
Статутний капітал ТОВ може бути збільшений як за допомогою додаткових вкладів (учасників та/або третіх осіб), так і за рахунок нерозподіленого прибутку.
У разі збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів номінальна вартість частки учасника товариства може бути збільшена на суму, що дорівнює або менша за вартість додаткового вкладу такого учасника (ч. 3 ст. 16 Закону № 2275). Під час збільшення статутного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку товариства без залучення додаткових вкладів склад учасників товариства та співвідношення розмірів їхніх часток у статутному капіталі не змінюються (ч. 2 ст. 17 Закону № 2275).
Щодо зменшення розміру статутного капіталу ТОВ також існують певні законодавчі особливості. Вони передусім зумовлені тим, що зменшення розміру статутного капіталу ТОВ має значення для контрагентів цього товариства.
Зокрема, ч. 3 ст. 19 Закону № 2275 визначено, що після прийняття рішення про зменшення статутного капіталу ТОВ його виконавчий орган протягом 10 днів має письмово повідомити кожного кредитора, вимоги якого до товариства не забезпечені заставою, гарантією чи порукою, про таке рішення.
У разі зменшення номінальної вартості часток усіх учасників товариства співвідношення номінальної вартості їхніх часток має зберігатися незмінним (ч. 2 ст. 19 Закону № 2275).
Наслідки неповного формування статутного капіталу ТОВ
Як ми вже зазначали, якщо у статуті не зроблено іншого застереження щодо цього, учасники ТОВ повинні фактично сформувати статутний капітал протягом 6 місяців із дати державної реєстрації ТОВ.
Водночас законодавство також регулює випадки, коли протягом установленого строку учасники товариства не внесли або не повністю внесли свої вклади до статутного капіталу — див. ст. 15 Закону № 2275.
Так, у разі несвоєчасного внесення учасником вкладу виконавчий орган товариства має надіслати йому письмове попередження про прострочення. Останнє має містити інформацію про не внесений своєчасно вклад або його частину та додатковий строк, наданий для погашення заборгованості. Цей строк установлює виконавчий орган товариства чи статут товариства та не має перевищувати 30 днів.
Якщо ж учасник ТОВ навіть протягом відведеного йому додаткового строку не виконає в повному обсязі зобов’язання з унесення вкладу до статутного капіталу, збори учасників, скликані виконавчим органом ТОВ, можуть прийняти одне з таких рішень:
про виключення учасника товариства, який має заборгованість з унесення вкладу;
про зменшення статутного капіталу товариства на розмір неоплаченої частини частки учасника товариства;
про перерозподіл неоплаченої частки (частини частки) між іншими учасниками товариства без зміни розміру статутного капіталу товариства та сплату такої заборгованості відповідними учасниками;
про ліквідацію товариства.
У разі прийняття відповідного рішення голоси, які припадають на частку учасника, що має заборгованість перед товариством, під час визначення результатів голосування не враховуються.
ТОВ зобов’язане підтримувати наявність активів вартістю, не меншою за розмір статутного капіталу.