ВІДТЕРМІНОВАНО ОКРЕМІ НОРМИ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНУ № 466: ЗАКОН № 1117-IX

31 грудня 2020 року в «Голосі України» № 243(7500) опубліковано Закон від 17.12.2020 р. №1117-IX  «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збору даних та інформації, необхідних для декларування окремих об’єктів оподаткування» (Закон № 1117).

За ним початок дії цілого ряду норм, введених Законом № 466, переноситься на пізніший період.

Закон № 1117, зокрема:

• вносить зміни у податкове законодавство, спрямовані на уточнення деяких положень трансфертного ціноутворення;
• уточнює підстави припинення адміністративного арешту;
• уточнює положення щодо коригування фінансового результату до оподаткування щодо операцій, які не мають ділової мети;
• прописує особливості справляння акцизного податку;
• уточнює особливості оподаткування прибутку контрольованої іноземної компанії.

Таким чином, забезпечується зменшення навантаження на бізнес щодо сплати податків та створюються механізми для залучення нових інвестицій, виведення економіки з тіні, що призведе до збільшення доходів як державного, так і місцевих бюджетів.

Цей Закон набрав чинності з дня, наступного за днем опублікування (тобто з 1 січня 2021 року), крім змін до пп. 140.5.4, 140.5.5-1, 140.5.6 ПКУ, які наберуть чинності 1 січня 2022 року.

Що змінив Закон № 1117?

Завдяки змінам, внесеним до ПКУ Законом № 466, у 2020 році (з 23 травня та 1 липня 2020 року) запроваджувались нові правила оподаткування доходів, виплачених нерезиденту резидентом України.

Проте Закон № 1117 ці правила змінив – відтерміновано застосування змін в оподаткуванні доходів нерезидентів та постійних представництв: доходи нерезидентів та постійних представництв у 2020 році оподатковуються за старими правилами, що діяли станом на 1 січня 2020 року.

Також відтерміновано до 1 січня 2022 року застосування нових правил оподаткування контрольованих іноземних компаній (КІК) та встановлено перехідний період 2022 – 2023 роки.

Далі про все за порядком – спочатку про «нові» зміни, потім про відтермінування «старих».

Які доходи нерезиденти отримують з України?

З 01.01.2021 р. визначення доходів з джерелом походження з України у пп. 14.1.54 ПКУ знову змінено. До переліку таких доходів включено:

• прибутки резидентіввід відчуження акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав в іноземних компаніях, організаціях, утворених відповідно до законодавства інших держав (іноземні юридичні особи);
• прибутки нерезидентів від відчуження акцій, корпоративних прав у статутному капіталі юридичної особи – резидента України.

Щодо останнього виду доходу: щоб розглядати з метою оподаткування таке відчуження цінних паперів має відповідати умові:  у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість акцій, часток в українській юридичній особі на 50% і більше утворюється за рахунок нерухомого майна, яке розташовано в Україні та належить такій українській юридичній особі, або використовується такою українською юридичною особою на підставі договору операційної або фінансової оренди (лізінгу) чи аналогічного договору, і таке використання має відображатися в обліку такої юридичної особи як актив, у тому числі актив з права користування, згідно з вимогами НП(С)БО або МСФЗ.

Вартість акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав  та нерухомого майна в цьому випадку буде визначатися на підставі балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку як найвища сума у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, та підлягатиме порівнянню з вартістю іншого майна (активів) згідно з балансовою (залишковою) вартістю за даними бухгалтерського обліку такої юридичної особи.

Простіше кажучи, якщо нерезидент продає свою частку в українському підприємстві резиденту, останній повинен буде визначити суму прибутку, який отримує нерезидент від цієї операції. Прибуток буде визначатися як різниця між виручкою з продажу та витратами на придбання цієї частки (до яких може належати і вартість зробленого нерезидентом внеску до статутного капіталу). Проте оподатковувати цей прибуток резидент має, якщо статутний капітал українського підприємства, частка у якому придбається в нерезидента, відповідає зазначеній вище умові.

Яких нерезидентів стосується це нововведення? Насамперед, юридичних осіб – відповідні зміни внесено до пп. 141.4.1 ПКУ, який встановлює перелік доходів, при виплаті яких нерезиденту резидент України має сплатити так званий «податок на репатріацію» – податок на прибуток з доходу нерезидента. Щодо фізичних осіб-нерезидентів, то позиція ДПС і раніше була така: якщо дохід від продажу акцій виплачує резидент-суб’єкт господарювання, то він є податковим агентом. А якщо цей дохід виплачує звичайна фізична особа або інший нерезидент, то фізична особа-нерезидент має подати річну декларацію і сплатити ПДФО та ВЗ самостійно.

І лише, якщо нерезидент (юридична або фізична особа), який є власником домінуючого пакета акцій, здійснює через ескроу-рахунки виплату доходу фізичним особам-нерезидентам за придбані у таких осіб акції, то банк-резидент, в якому відкритий рахунок такої фізичної особи-нерезидента, має виконати всі функції податкового агента.

Взяття на облік нерезидентів: доповнено підстави та перенесено строки

Також з 01.01.2021 р. доповнено підстави для взяття нерезидента на облік в ДПС (п. 64.5 ПКУ): нерезиденти зобов’язані ставати на облік в ДПС, якщо вони набувають право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім-шостим підпункту «е» пп. 141.4.1 ПКУ, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні,  – до дати здійснення першої оплати за інвестиційний актив, що придбавається.

Заява про реєстрацію подається до контролюючого органу за місцезнаходженням української юридичної особи, акції, корпоративні права якої формують вартість інвестиційного активу, що є предметом такого правочину.

Нерезиденти (іноземні компанії, організації), які здійснюють господарську діяльність на території України та/або які до набрання чинності цим Законом належно акредитували (зареєстрували, легалізували) на території України відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, і станом на 1 січня 2021 року не перебувають на обліку в контролюючих органах, зобов’язані протягом трьох місяців (тобто до 31 березня 2021 р. включно) подати до контролюючих органів документи для взяття їх на облік у порядку, встановленому пунктом 64.5 ПКУ.

Перевірки щодо таких нерезидентів (іноземних компаній, організацій), які повинні були стати на облік та які не подали документи до 31 березня 2021 р., та щодо їх відокремлених підрозділів, у тому числі постійних представництв, що перебувають на обліку, можуть бути призначені з 1 липня 2021 року.

Постійні представництва нерезидентів, які були зареєстровані платниками податків (у тому числі податку на прибуток) у періодах до 1 січня 2021 року, залишаються платниками таких податків відповідно до вимог цього Кодексу до реєстрації як платники податків (у тому числі податку на прибуток) відповідних нерезидентів.

Відповідні зміни внесено до п. 60 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, вони діють з 1 січня 2021 р.

Порушення цих вимог може призвести до арешту активів нерезидента. Але у зв’язку з взяттям контролюючим органом на податковий облік нерезидента на підставі акта перевірки припиняється адміністративний арешт майна платника податків – новий пп. 94.19.10 ПКУ діє з 1 січня 2021 року.

Відтермінування норм про контрольовані іноземні компанії

Нові правила оподаткування контрольованих іноземних компаній (КІК) відтерміновано, вони застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2022 року (див. п. 60-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ). А саме з 1 січня 2022 року почнуть діяти норми,  що визначені:

• абзацом 25 пп. 14.1.193 ПКУ– про те, що визнання особи контролюючою особою відповідно до положень статті 39-2 ПКУ не є постійним представництвом;
• п. 120.7 ПКУ– штрафи за неподання, несвоєчасне подання контролюючою особою звіту про контрольовані іноземні компанії, за неповідомлення контролюючою особою про КІК та інші порушення;
• абзацом 3 пп. 133.1.1 ПКУ– про те, що спрощенці є платниками податку з КІК;
• абзацом 12 пп. 134.1.1 ПКУ– про не оподаткування прибутку з джерелом походження за межами України, що отриманий іноземними компаніями, які мають місце ефективного управління на території України;
• п. 136.7 ПКУ– основна ставка податку на прибуток, що справляється зі скоригованого прибутку КІК.

Для перехідного періоду 2022 – 2023 рр. встановлено такі правила оподаткування КІК та звільнення від відповідальності (п. 54 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ):

• першим звітним (податковим) роком для звіту про контрольовані іноземні компанії є 2022 рік (якщо звітний рік не відповідає календарному року – звітний період, що розпочинається у 2022 році). Тобто перший звіт про КІК необхідно буде подавати у 2023 році;
• як виняток, дозволено відзвітувати про КІК за 2022 рік при поданні звітності за 2023 рік (тобто звітувати аж у 2024 році!) – контролюючі особи мають право подати звіт про контрольовані іноземні компанії за 2022 рік до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи або декларації з податку на прибуток за 2023 рік із включенням зазначеного у такому звіті скоригованого прибутку КІК, що підлягає оподаткуванню в Україні, до показників відповідних декларацій за 2023 рік. При цьому штрафні санкції та/або пеня не застосовуються;
• у 2022 – 2023 рр. частку володіння в іноземній юридичній особі тимчасово збільшено з 10% до 25% і більше за умови, що декілька фізичних осіб-резидентів України та/або юридичних осіб- резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких сукупно становить 50% і більше. Тобто у звітних періодах 2022-2023 років зменшено коло платників, які будуть зобов’язані звітувати про КІК за ці два роки;
• підпункти 39-2.3.2.1-39-2.3.2.4 ПКУзастосовуються щодо звітних періодів, що розпочинаються з 1 січня 2023 року;
• штрафні санкції та пеня за порушення вимог статті 39-2 ПКУпід час визначення та обчислення прибутку контрольованої іноземної компанії не застосовуються за результатами 2022-2023 звітних (податкових) років;
• до платника податків, його посадових осіб не застосовується за результатами 2022-2023 звітних (податкових) років адміністративна та кримінальна відповідальність за будь-які порушення, пов’язані зі застосуванням норм статті 39-2 ПКУ.

У зв’язку з цим інформація та/або документи, отримані контролюючим органом відповідно до статті 39-2 ПКУ, за результатами 2022-2023 звітних (податкових) років:

а) є інформацією з обмеженим доступом, що не може бути витребувана та/або передана правоохоронним органам на їх запит чи в рамках процедур, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України;

б) не може вважатися доказами у кримінальному провадженні у розумінні статті 84 Кримінального процесуального кодексу України.