Розгляд особливостей оподаткування неприбуткових організацій слід розпочати з того факту, що такі організації не можуть отримувати «інші доходи», які можна обкласти податком на прибуток, і далі лишатися в неприбутковому статусі.

Отримав інші доходи – позбавляєшся неприбуткового статусу?

Умови перебування в неприбутковому статусі

Неприбуткові підприємства, установи й організації (далі називатимемо їх неприбутковими організаціями) – це неприбуткові організації, які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до п. 133.4 ПКУ (див. пп. 14.1.121 ПКУ).

А от уже в пп. 133.4.1 та пп. 133.4.2 ПКУ встановлені відповідні умови. Згідно з нормами цих підпунктів неприбутковою організацією є організація, що одночасно відповідає таким вимогам:

  1. Утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації.
  2. Установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників – у розумінні ЦКУ), членів такої організації, працівників (окрім оплати їхньої праці, нарахування ЄСВ), членів органів управління й інших пов’язаних із ними осіб. Причому не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених пп. 133.4.2 ПКУ.
  3. Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовують винятково для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) і напрямів діяльності, визначених її установчими документами. Доходи неприбуткових релігійних організацій використовують також для провадження неприбуткової (добродійної) діяльності, передбаченої законом для релігійних організацій, у т.ч. надання гуманітарної допомоги, провадження благодійної діяльності, милосердя.
  4. Установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація згідно із законом) передбачають передання активів одній або декільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), чи зарахування до доходу бюджету в разі припинення юридичної особи (унаслідок її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Щоправда, ця умова не поширюється на об’єднання й асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи.
  5. Унесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

До того ж перша та четверта вимоги щодо наявності установчих документів не поширюються на бюджетні установи.

Ознайомимося з кожною з наведених вище вимог докладніше.

Перший критерій: утворення згідно з профільним Законом

Релігійна організація. Профільний Закон – Закон про релігійні організації (Закон № 987).

Ось окремі положення Закону № 987, які висвітлюють наше питання:

  • утворюють із метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати й поширювати віру (ст. 7 Закону № 987);
  • у канонічних й організаційних питаннях можуть підпорядковуватися будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) (ст. 8 Закону № 987);
  • релігійна організація діє на підставі статуту, який приймають на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з’їздах, конференціях і повинен містити відомості, наведені у ст. 12 Закону № 987;
  • статут підлягає обов’язковій державній реєстрації (ст. 14 Закону № 987);
  • кожна релігійна організація (за ст. 7 Закону № 987– релігійні громади, управління та центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об’єднання, що складаються із зазначених вище релігійних організацій) є окремою юридичною особою (ст. 13 Закону № 987) тощо.

Отже, якщо релігійна організація виконала ці вимоги профільного Закону, можна говорити, що перший критерій виконано.

Громадське об’єднання. Профільний Закон – Закон про громадські об’єднання (Закон № 4572).

Громадське об’єднання за організаційно-правовою формою утворюють як громадську організацію (засновники та члени-фізичні особи) або громадську спілку (засновники–юридичні особи, а членами можуть бути й фізичні особи) (ст. 1 Закону № 4572).

Щодо утворення та реєстрації громадського об’єднання в профільному Законі № 4572 зазначено:

Громадське об’єднання, що виконало ці вимоги, відповідає першому критерію.

Другий критерій: заборона розподілу доходу серед засновників, працівників, пов’язаних осіб

Відповідна норма повинна бути записана у статуті організації. Подібна вимога для громадського об’єднання передбачена також у ч. 6 ст. 3 Закону № 4572. А в Законі № 987 такої вимоги немає. Проте якщо релігійна організація воліє бути неприбутковою, цю вимогу обов’язково слід мати в її статуті.

Така заборона не поширюється на виплату заробітної плати серед працівників, засновників, членів, які працюють в організації. Для того щоб ця норма повноцінно працювала, неприбутковій організації доцільно дотримуватися всієї кадрової технології. Тобто організація повинна мати затверджений штатний розпис. Працівників треба приймати на роботу на підставі заяви, видавати наказ про прийняття на роботу.

Зокрема, особливості трудових відносин у релігійних організаціях наведені у ст. 25 Закону № 987. Єдиною особливістю є укладення трудового договору з найманим працівником у письмовій формі. Щоправда, у цьому Законі зазначено ще й про реєстрацію трудового договору згідно з установленим порядком. Але такого порядку немає. Отже, реєструвати договір не потрібно.

З трудовими договорами та виплатою заробітної плати більш-менш зрозуміло.

Що робити з іншими виплатами, припустімо за цивільно-правовими договорами, і виплатами на інших підставах?

Наприклад, виплати священно-, церковнослужителям у релігійній організації не підпадають під категорію заробітної плати. Адже ці особи працюють не на підставах трудового законодавства, а відповідно до норм внутрішнього церковного права. Такі особи не працюють, а служать (аналог – служба у Збройних силах, поліції тощо).

З огляду на наявні в Україні податкові правові конструкції робота священно-, церковнослужителів зручно вписується в поняття «незалежної професійної діяльності». Хоча для цього служителям слід стати на облік як самозайняті особи. Це не завжди роблять, тому служителів можуть оформлювати і як працівників за трудовим договором і цивільно-правовим договором. Або ж просто виплачувати інші доходи, прирівняні до заробітної плати.

Чи не є така виплата розподілом доходу серед засновників (учасників тощо)?

Вважаємо, що подібні виплати, як і виплати за цивільно-правовими договорами, цілком законні. Тому що відповідно до абз. 3 пп. 133.4.1 ПКУ не є розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених пп. 133.4.2 ПКУ. Ось чому доходи (прибутки) неприбуткової організації повинні використовуватися винятково для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізацію мети (цілей, завдань) і напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

А ті виплати, які ми розглядаємо, здійснюють не за гарні очі, а за виконання якоїсь роботи в організації, що спрямована на виконання статутних цілей. Така сама думка щодо виплати доходу засновнику (учаснику), працівнику або члену неприбуткової організації за виконані роботи (надані послуги) на підставі ЦПД наведена в ІПК ГУ ДФС у Донецькій області від 30.11.2018 р. № 5028/ІПК/05-99-12-03-12, ІПК ДФСУ від 21.06.2017 р. № 757/6/99-99-13-01-02-15/ІПК, від 06.11.2017 р. № 2529/С/99-99-15-02-02-14/ІПК.

У ПКУ наведена єдина суттєва ознака належних витрат – їх зв’язок із видатками на утримання організації тощо.

Тому слід розуміти, що, коли відсутній зв’язок між виплатою та видатками на утримання, реалізацію мети й/чи напрямів діяльності, то виплати вже не можна вважати здійсненими відповідно до норм п. 133.4 ПКУ.

Чи вписується у видатки неприбуткової організації надання нею позики (фінансової поворотної допомоги) своєму працівникові чи засновникові (учаснику)?

Міркуємо так: свої доходи неприбуткова організація має використовувати лише на своє утримання та реалізацію мети створення. Але якщо в працівника якісь складні життєві обставини, і йому потрібна допомога. Своєю чергою, працівник трудиться в організації, докладає чимало зусиль, аби організація досягала своєї мети. Тоді логічно, що організація допомагає працівникові, надаючи позику. І таким чином така операція цілком підходить під поняття «утримання». Власне, чіткої межі немає між тим, де утримання, а де вже неутримання.

З іншого боку, на практиці подеколи позикою прикривають операцію розподілу прибутку організації між працівниками, засновниками, учасниками. Наприклад, дають позику на 10, 20, 30 років, а коли минають ці роки, то позику продовжують іще на 10, 20, 30 років.

Певна річ, що позика видана без наміру її повернути. Тобто за формою – позика, а за суттю – розподіл прибутку. Але позику можуть надати й на рік-два. Після цього працівник її повертає. І тоді чим ця остання не витрати на утримання організації? Тим паче що це не безповоротні, а поворотні витрати.

Якщо працівник не поверне таку позику, то вийде ніби так, що організація непрямо розподілила прибуток?

У такому разі загалом надання позик працівникам, учасникам може вписуватися в поняття утримання організації. Але якщо дозволити цю практику, напевне, вона призведе в реальності до суцільних махінацій. Тим паче якщо з певних причин позика не буде повернена – найімовірніше, це визнають непрямим розподілом прибутку. Тому ми б не радили неприбутковим організаціям надання позик.

Інша ситуація – виплата працівникові або членові організації безповоротної матеріальної допомоги.

Чи вписується така допомога у видатки на утримання організації або реалізацію її мети?

Міркування тут такі самі, як і для позики. І знову ми не радимо неприбутковим організаціям надавати матеріальні допомоги.

Щоправда, не тоді, коли йдеться про виплату працівникові матеріальної допомоги, яка входить до фонду заробітної плати згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5. Виплати працівникам, які входять до фонду заробітної плати, не є розподілом прибутку організації та можуть здійснюватися нею у статусі неприбуткової (див. ІПК ДФСУ від 15.12.2017 р. № 3018/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, ІПК ДПСУ від 18.10.2019 р. № 830/6/99-00-07-02-02-15/ІПК, від 17.04.2020 р. № 1587/6/99-00-07-02-02-06/ІПК).

Звісно, це обмеження не стосується й надання благодійної, гуманітарної допомоги відповідними неприбутковими організаціями. Дозволено «гуманітарити й благодійничати» релігійним організаціям (див. пп. 133.4.2 ПКУ): доходи неприбуткових релігійних організацій використовують також для провадження неприбуткової (добродійної) діяльності, передбаченої законом для релігійних організацій, у т.ч. надання гуманітарної допомоги, здійснення благодійної діяльності, милосердя.

Крім того, варто розглянути ситуацію, коли згідно з договором оренди комунального майна орендар самостійно розподіляє кожен черговий платіж за оренду майна та спрямовує відповідні частини орендної плати безпосередньо комунальному некомерційному підприємству (балансоутримувачу) та до бюджету територіальної громади, а комунальне некомерційне підприємство, своєю чергою, у складі своїх доходів для цілей бухгалтерського обліку відображає одержану від орендаря частину орендної плати, яку в повному обсязі використовує для фінансування видатків на своє утримання, реалізацію мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами. Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації, затвердженої наказом Мінфіну України від 19.01.2021 р. № 23, такий порядок розрахунків не є розподілом доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників) такого підприємства. Але при цьому потрібно дотримуватися інших вимог пп. 133.4.1 та пп. 133.4.2 ПКУ щодо перебування такого комунального некомерційного підприємства в Реєстрі неприбуткових установ та організацій.

Ми навели декілька прикладів і зрештою важливо зрозуміти, як розрізнити розподіл доходу між засновниками від інших витрат на утримання організації та досягнення її цілей.

По-перше, ми б радили фінансову діяльність неприбуткових організацій оформлювати кошторисами. Кошторис – це перелік за видами та сумами доходів і витрат. Плюс до того – витратну частину наводять за розділами, скажімо:

  • на утримання організації (зарплата, нарахування, орендна плата, комунальні послуги тощо);
  • на здійснення статутних цілей (поширення рекламних матеріалів, проведення просвітницьких лекцій тощо).

На розділи може поділятися й дохідна частина, приміром:

  • отримання благодійних пожертв;
  • поширення (продаж) відповідної літератури;
  • пасивні доходи (відсотки банку тощо);
  • надання майна в оренду;
  • продаж зайвого майна організації тощо.

Кошториси можуть бути різні. Наприклад, можна складати один плановий кошторис на весь рік (квартал, місяць тощо), а потім у межах цього кошторису розподіляти всі кошти, які надходять до організації. Наприкінці року плановий кошторис уточнюють до рівня фактичного. Або ж можна складати кошториси під фактично отримане фінансування. Особливості складання, виконання кошторисів доцільно закріпити у статуті організації та/або в її внутрішніх документах.

По-друге, класифікувати витрати на утримання тощо можна за фактом виплат за отримані послуги, виконані роботи, придбані товари, які придбавають для виконання цілей організації за принципом: «ти мені – я тобі». Тож, якщо виплати здійснюють не за таким принципом (матеріальна допомога, подарунок, позика тощо), вони відразу потрапляють до категорії проблемних, за якими можуть виникнути питання щодо їх доречності. Звісно, це не стосується благодійництва.

Третій критерій: отриманий організацією дохід (прибуток) розподіляють на фінансування видатків на утримання організації, реалізацію її мети та напрямів діяльності

Загалом цей критерій ми розглянули вище. Але тут постає питання про допустимі джерела отримання організацією доходу (прибутку).

ПКУ не містить щодо цього якихось обмежувальних норм і не встановлює допустимих джерел. Тобто, з позиції ПКУ, джерела отримання доходу можуть бути будь-які, аби лише вони витрачалися за встановленим призначенням. Інша справа, якщо джерела отримання доходів визначає профільне законодавство.

Наприклад, згідно зі статтями 18, 22, 23 Закону № 987:

  • релігійні організації володіють, користуються та розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності;
  • релігійні організації мають право звертатися за добровільними фінансовими й іншими пожертвуваннями й одержувати їх;
  • релігійні організації не мають права проводити примусове оподаткування віруючих;
  • релігійні організації мають право виготовляти, експортувати, імпортувати й розповсюджувати предмети релігійного призначення, релігійну літературу й інші інформаційні матеріали релігійного змісту;
  • релігійні організації мають право провадити добродійну діяльність і милосердя як самостійно, так і через громадські фонди.

З перелічених вище норм Закону випливають і допустимі базові джерела отримання доходу, такі як:

  • орендна плата за здавання майна в оренду;
  • кошти від продажу майна;
  • добровільні пожертви;
  • продаж предметів, літератури, інформаційних матеріалів релігійного призначення.

До цих джерел можна також додати отримані відсотки на депозит. Під питанням стоїть плата за проведення богослужінь, релігійних обрядів, церемоній, тому що проведення богослужінь, релігійних обрядів, церемоній – це одна з основних цілей релігійної організації.

Причому відповідно до ст. 18 Закону № 987 релігійні організації не мають права проводити примусове оподаткування віруючих.

По-перше, у будь-якому разі джерела доходу доцільно прописувати у статуті організації.

По-друге, питання аналізування джерел доходу не належить до компетенції фіскальних органів.

Якщо неприбуткова організація продала належну їй нерухомість.

Подібне питання ми з’ясували під час розгляду другого критерію: якщо отриманий дохід направлений лише на фінансування видатків такої організації, на її утримання, реалізацію мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених статутними документами такої організації, то він не підлягає оподаткуванню (див. консультацію Головного управління ДФС у Закарпатській області).

Такий самий висновок був зроблений у роз’яснені ДПС із категорії 102.04 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua), зокрема щодо продажу належних неприбутковій організації основних засобів:

«…утворена згідно із законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації, та внесена до Реєстру неприбуткова організація не нараховує та не сплачує у встановленому порядку податок на прибуток з доходів, отриманих нею в межах статутної діяльності від виконання робіт, надання послуг, продажу товарів або основних засобів тощо за умови, що такі доходи (прибутки) використовуються такою неприбутковою організацією виключно для фінансування видатків на її утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами, як це передбачено пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 ПКУ, та не здійснюється розподіл доходів (прибутків) серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених п. 133.4 ст. 133 ПКУ, а для релігійної організації – вимог, визначених абзацом другим пп. 133.4.1 і пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 ПКУ, така організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 ПКУ».

Отже, податківцям загалом байдуже, які джерела надходження коштів, аби лиш їх витрачали на потреби організації та не розподіляли серед засновників (учасників, працівників). Щоправда, усі джерела надходження коштів мають бути обумовлені статутом організації.

Четвертий критерій: долю майна в разі припинення неприбуткової організації прописують у статуті

У статуті має бути зазначено, що в разі припинення організації (ліквідації, злиття, поділу, приєднання чи перетворення) її майно буде передане одній або декільком організаціям відповідного виду чи зараховане в дохід бюджету. Це не стосується об’єднань й асоціацій об’єднань співвласників багатоквартирних будинків.

П’ятий критерій: організація повинна бути внесена до Реєстру неприбуткових установ і організацій

Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру затверджено постановою КМУ від 13.07.2016 р. № 440.

Відповідно до п. 6 Порядку № 440 для включення до Реєстру неприбуткова організація повинна подати до контролюючого органу:

  • реєстраційну заяву за формою 1-РН згідно з додатком 1 та засвідчені підписом керівника чи представника такої організації та скріплені печаткою (за наявності) копії установчих документів неприбуткової організації, крім тих, що оприлюднені на порталі електронних сервісів відповідно до Закону № 755,
  • а житлово-будівельні кооперативи – також засвідчені підписом керівника чи представника такого кооперативу та скріплені печаткою (за наявності) копії документів, що підтверджують дату прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом житлового будинку та факт спорудження або придбання такого будинку житлово-будівельним (житловим) кооперативом.

Неприбуткові організації, що діють на підставі установчих документів організації вищого рівня, відповідно до закону подають разом із реєстраційною заявою за формою 1-РН згідно з додатком 1 засвідчену підписом керівника чи представника такої організації та скріплену печаткою (за наявності) копію документа, який підтверджує включення до організації вищого рівня та надає право діяти на підставі установчих документів такої організації вищого рівня.

Документи можуть подавати:

  • особисто керівник або представник неприбуткової організації чи вповноважена на це особа;
  • поштою з повідомленням про вручення й описом вкладення;
  • засобами електронного зв’язку в електронній формі;
  • державному реєстратору як додаток до заяви про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу в разі внесення до установчих документів змін, які впливають на систему оподаткування неприбуткової організації.

Включення до Реєстру (якщо немає відмов для включення) відбувається протягом 3 робочих днів із дня отримання контролюючим органом зазначеного пакета документів (п. 8 Порядку № 440).

Новостворені організації вважаються неприбутковими з дня їх державної реєстрації, якщо вони подали документи для внесення до Реєстру під час або протягом 10 днів із дня державної реєстрації та які за результатами розгляду цих документів внесені до Реєстру (пп. 133.4.1 ПКУ).

Звітування неприбуткових організацій із податку на прибуток

Відповідно до пп. 133.4.7 ПКУ для неприбуткових організацій, унесених до Реєстру, установлюється річний податковий (звітний) період. Тобто з огляду на норми пп. 49.18.3 ПКУ Звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації (форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.06.2016 р. № 553) подають за наслідками року лише раз протягом 60 к. дн., що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року, тобто до 1 березня наступного року. Разом зі Звітом про використання доходів неприбуткові організації подають річну фінансову звітність (п. 46.2 ПКУ).

Нагадаємо.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV для неприбуткових організацій національними положеннями (стандартами) установлено скорочену за показниками фінансову звітність у складі балансу та звіту про фінансові результати.

Неприбуткова організація, унесена до Реєстру, порушила вимоги ПКУ – що робити?

Порядок дій передбачено пп. 133.4.3 ПКУ, зокрема:

  • у строк, визначений для місячного податкового (звітного) періоду (до 20 числа місяця, наступного за звітним, –пп. 49.18.1 ПКУ), організація подає Звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період із початку року (або з початку визнання організації неприбутковою в установленому порядку, якщо таке визнання відбулося пізніше) по останній день місяця, у якому вчинено порушення;
  • у Звіті необхідно зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток. Податкове зобов’язання розраховують відповідно до суми операції (операцій) нецільового використання активів;
  • визначену суму нарахованого податкового зобов’язання сплачують протягом 10 к. дн., що настають за останнім днем відповідного граничного строку (п. 57.1 ПКУ). Фактично до 30 числа місяця, наступного за звітним;
  • неприбуткова організація – порушник виключається ДПС із Реєстру неприбуткових установ та організацій та з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено порушення, вважається платником податку на прибуток;
  • за період із 1 числа місяця, коли організація стала платником податку на прибуток, і до кінця поточного року організація повинна щокварталу подавати декларацію з податку на прибуток (з наростаючим підсумком), сплачувати податок у строк, визначений для квартального періоду, та подавати фінансову звітність у порядку, установленому для платників податку на прибуток;
  • з наступного року організація стає платником податку на прибуток на загальних підставах.

Чи може неприбуткова організація бути платником ПДВ

Неприбуткова організація є неприбутковою лише щодо сплати податку на прибуток. Але якихось специфічних пільг зі сплати ПДВ вона не має. Тож неприбуткова організація в разі отримання для провадження своєї діяльності доходу від здійснення операцій постачання товарів/послуг реєструється платником ПДВ в обов’язковому чи добровільному порядку відповідно до норм статей 181, 182 ПКУ.

В обов’язковому порядку вона реєструється, якщо загальна сума від здійснення операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з р. V ПКУ, у т.ч. із використанням локальної чи глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 грн (без урахування ПДВ). Реєстрацію здійснюють у контролюючому органі за місцезнаходженням неприбуткової організації.

До підрахунку граничної суми 1 000 000 грн входять операції постачання, які загалом підлягають оподаткуванню (за ставкою 20%, 7%, 0%) і звільнені (умовно звільнені) від обкладення ПДВ. Не входять операції, які не є об’єктом обкладення ПДВ.

Особливість неприбуткових організацій – можливість значних постачань товарів/послуг безоплатно, наприклад як благодійна, гуманітарна допомога тощо. Але ж безоплатні постачання товарів/послуг також є об’єктом обкладення ПДВ, тож у т.ч. входять до обсягу постачання товарів/послуг для визначення граничної суми 1 000 000 грн (пп. 14.1.185, пп. 14.1.191, п. 185.1 ПКУ).

Своєю чергою, відповідно до п. 188.1 ПКУ база оподаткування операцій із постачання товарів/послуг не може бути нижчою за ціну придбання таких товарів/послуг. Отже, фактично під час безоплатного надання товарів/послуг база оподаткування ПДВ буде не нижчою за ціну придбання таких товарів/послуг.