Закон України від 17.11.2021 р. №1887-IX «Про мультимодальні перевезення» (далі – Закон № 1887) набрав чинності з 19.12.2021 р.

 

Новий Закон дозволяє максимально зручно та вигідно використовувати різні види транспорту для надання послуг з перевезень в межах одного договору. Але для цього треба, щоб Кабмін затвердив єдиний провізний документ.

 

Відповідно до Закону №1887 один перевізник (або логістична компанія) може організувати перевезення вантажу з використанням двох або більше видів транспорту за принципом «від дверей до дверей», за одним договором та єдиним транспортним документом як на міждержавному, так і на регіональному рівнях.

 

Закон прийнято для імплементації положень Директиви Ради ЄС від 07 грудня 1992 року про встановлення спільних правил для окремих видів комбінованих перевезень вантажів між державами-членами.

 

Що таке мультимодальне перевезення?

 

Мультимодальне перевезення – це перевезення вантажів двома або більше видами транспорту на підставі договору мультимодального перевезення, що здійснюється за документом мультимодального перевезення.

 

Як організовуються мультимодальні перевезення?

 

Організація мультимодальних перевезень, відносини між учасниками мультимодального перевезення, а також їх права, обов’язки та відповідальність визначаються договором мультимодального перевезення та іншими договорами, укладеними відповідно до законодавства України.

 

Договір з надання послуги мультимодального перевезення є двостороннім. Він укладається між замовником перевезення та оператором перевезення. При цьому перевезення передбачатиме застосування двох чи більше видів транспорту для перевезення замовленого вантажу, а організацію такого перевезення та пошук перевізників (у т.ч. укладення з ними договорів)  бере на себе оператор.

 

Нові терміни:

  • оператор мультимодального перевезення– це суб’єкт господарювання, який укладає договір мультимодального перевезення, приймає на час перевезення під свою відповідальність вантаж, оформлює документ мультимодального перевезення та здійснює чи забезпечує здійснення перевезення вантажу до місця призначення;
  • послуга мультимодального перевезення– організація та забезпечення мультимодального перевезення за договором мультимодального перевезення.

 

Інші учасники мультимодального перевезення, зокрема, інші фактичні перевізники (автомобільний транспорт, залізниця, морські перевезення тощо) або мультимодальні термінали укладатимуть окремі договори вже з оператором (ст. 4 Закону №1887).

 

Мультимодальний термінал – це виробничо-перевантажувальний комплекс будь-якої форми власності, який використовується під час мультимодального перевезення для зміни видів транспорту, виконання операцій навантаження, розвантаження, зберігання вантажів тощо, а під час міжнародного перевезення також може бути пунктом пропуску (пунктом контролю) через державний кордон України.

 

Мультимодальні термінали можуть знаходитися на території залізничних станцій, аеропортів, морських та річкових портів і не входять до меж пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон України. У мультимодальних терміналах можуть створюватися зони митного контролю для проведення митних формальностей з митного контролю та митного оформлення, а під час здійснення міжнародних мультимодальних перевезень – митні склади, склади тимчасового зберігання та вантажні митні комплекси.

 

Можливість організації мультимодальних перевезень поширюється, у т.ч. на:

 

Вимоги до договору мультимодального перевезення.

 

Договір мультимодального перевезення укладається у письмовій формі та є двостороннім (між оператором мультимодальних перевезень та замовником послуг перевезення).

 

Текст такого договору (ст. 10 Закону №1887) має містити такі істотні умови, зокрема:

  • предмет договору: оператор мультимодального перевезення зобов’язується за плату і коштом замовника надати послугу мультимодального перевезення, у т.ч. зізалученням інших учасників перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення,
  • права, обов’язки сторін;
  • ціна договору – мультимодальні перевезення вантажів можуть здійснюватися за єдиним (наскрізним) тарифом або за договірними цінами (ст. 12 Закону №1887);
  • строк дії договору та окремо – строк (термін) виконання договору;
  • вид та найменування вантажу;
  • види транспорту, які будуть використовуватися, та маршрут мультимодального перевезення зі зазначенням мультимодальних терміналів, де здійснюється зміна видів транспорту;
  • пункти відправлення та призначення вантажу;
  • відповідальність сторін за неналежне виконання сторонами умов договору.

 

Комбіноване перевезення вантажів

 

За визначенням Закону №1887 комбіноване перевезення вантажів – це мультимодальне перевезення вантажів однією і тією самою транспортною одиницею без перевантаження вантажу при зміні виду транспорту, де більша частина маршруту приходиться на морський, річковий або залізничний транспорт, а відрізок маршруту автомобільним транспортом є максимально коротким.

Зауважимо, транспортна одиниця і вид транспорту – в цьому випадку це різні речі.

 

За цим Законом транспортна одиниця – це  контейнер, знімний кузов, причіп, напівпричіп, а також вантажний автомобіль чи залізничний вагон, за умови що вони перевозяться (слідують) іншими видами транспорту без перевантаження вантажу.

 

Комбіноване перевезення – це особливий спосіб перевезення, який може бути складовою договору модального перевезення чи окремим договором, що укладаються з врахуванням вимог коментованого нами нового Закону №1887 та чинних норм ЦКУ, ГКУ, Кодексу торговельного мореплавства України, Митного кодексу України, законів «Про транспорт», «Про залізничний транспорт», «Про автомобільний транспорт», «Про транзит вантажів», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транспортно-експедиторську діяльність» тощо.

 

Закон №1887 не скасовує звичайних договорів перевезення, які укладалися раніше. Старі правові відносини будуть діяти й далі.

 

А договір на умовах комбінованого перевезення вантажів (ст. 7 Закону №1887) укладається, коли йдеться про:

 

1) перевезення вантажів

  • вантажним автомобілем, причепом, напівпричепом, з тягачем або без тягача,
  • знімним кузовом або контейнером, що має відповідне маркування згідно з міжнародними стандартами,
  • автомобільними шляхами на початковому та кінцевому відрізках маршруту мультимодального перевезення та залізницею,
  • внутрішніми водними, морськими шляхами за умови, що морська відстань понад 100 кілометрів прямої лінії, на іншому відрізку маршруту мультимодального перевезення,

а також якщо: 

2) під час комбінованого перевезення вантажів початковим та/або кінцевим відрізком маршруту є перевезення:

  • між точкою завантаження товарів та найближчою відповідною завантажувальною станцією залізниці для початкового відрізка маршруту і між найближчою відповідною розвантажувальною станцією залізниці та пунктом, де товари розвантажуються для кінцевого відрізка маршруту, або
  • у радіусі максимум 150 кілометрів від річкового або морського порту (термінала) завантаження або розвантаження.

 

Якщо не виконуються наведені вище умови, то договір на умовах комбінованого перевезення не укладається.

 

Важливий момент – це особливості режиму праці та відпочинку водіїв (ч. 6 ст. 7 Закону №1887).

Під час комбінованих перевезень особливості роботи водіїв визначаються відповідно до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, КЗпП та нормативно-правових актів у сферах автомобільного, залізничного, морського та внутрішнього водного транспорту.

 

Тож особливості робочого графіку водіїв та їх оплати також можуть бути частиною договору перевезення або можуть бути прописані загальні умови з посиланням на нормативні акти, якими визначаються особливості праці водіїв у цьому виді перевезення.

 

Як будуть оподатковуватися ПДВ операції мультимодального перевезення?

 

При укладенні договорів перевезення, коли йдеться про міжнародні перевезення, платники податків мають право скористатись нульовою ставкою ПДВ.

 

Відповідно до пп. «а» пп. 195.1.3 ПКУ за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання таких послуг як, зокрема, міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Така можливість буде  і щодо міжнародних мультимодальних вантажних перевезень. Відповідно до  ст. 11 Закону №1887, при здійсненні міжнародних мультимодальних перевезень вантажів оператори мультимодальних перевезень використовують єдиний перевізний документ на відрізку маршруту, що пролягає територією України, а також у міжнародному сполученні, якщо це передбачено міжнародними договорами України.

 

Документ мультимодального перевезення вантажів має містити інформацію про:

  • оператора мультимодального перевезення та замовника послуги мультимодального перевезення;
  • найменування, вид, кількість та вагу вантажу брутто;
  • види транспорту, які будуть використовуватися, та маршрут мультимодального перевезення зі зазначенням мультимодальних терміналів, де здійснюється зміна видів транспорту;
  • пункти відправлення та призначення вантажу;
  • одержувача вантажу.

 

Форму такого документа має затвердити Кабмін.

 

Для застосування нульової ставки у міжнародних перевезеннях  має застосовуватись документ міжнародного зразка (на сьогодні це, зокрема, CMR, Air Waybill, коносамент (Bill of Lading) тощо). Відповідний перелік товарно-транспортних документів, складених мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні, що супроводжують перевезення вантажів наведений у ст. 9 Закону від 01.07.2004 р. №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність».

 

Від них відмовлятись не планують. Адже під час здійснення міжнародних мультимодальних перевезень вантажів оператори та фактичні перевізники використовують товарно-транспортні документи, передбачені міжнародними договорами України, як перевізний документ. Водночас Угодою про розвиток мультимодальних перевезень ТРАСЕКА передбачено, що сторони через структури ТРАСЕКА розробляють і затверджують єдину форму документа мультимодального перевезення.

 

На сьогодні питання щодо того, який перевізний документ оформлятиметься при  внутрішньому мультимодальному перевезенні, а який – при міжнародному, є відкритим. Відповідь на це питання має надати Кабмін.

 

Відповідальність оператора та замовника мультимодального перевезення

 

Оператор відповідає за дії та бездіяльність фактичного перевізника, власників/користувачів мультимодальних терміналів з моменту прийняття вантажу на час перевезення до моменту видачі вантажу одержувачу.

 

За невиконання або неналежне виконання обов’язків, передбачених договором мультимодального перевезення і Законом №1887, обидві сторони, оператор і замовник послуги мультимодального перевезення, несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, Митним кодексом України, іншими законами та договором мультимодального перевезення (ч. 1, 2 ст. 19 Закону №1887).

 

Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦКУ перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

 

«Старими» нормами ЦКУ або ГКУ не визначено межі відповідальності фактичного перевізника.

 

Згідно зі Законом №1887 граничну межу відповідальності оператора пропонується визначати розрахунково та за умови, що вона не може перевищувати граничної межі відповідальності фактичного перевізника перед оператором, крім випадків, якщо гранична межа відповідальності оператора за умовами договору мультимодального перевезення визначається заявленою вартістю вантажу (ч. 3 ст. 20 Закону №1887).

 

Тож, при укладенні договору з фактичним перевізником слід чітко зазначити, чому дорівнюватиме цей розмір або як він рахуватиметься.

 

Замовнику мультимодального перевезення теж слід зважати на цю важливу умову – відповідальність оператора (з урахуванням також й вимог Закону №1887).

 

Приведено у відповідність інші нормативні акти.

 

Відповідні зміни щодо особливості укладення договорів мультимодального перевезення та роботи мультимодальних терміналів внесені до ст. 312 ГКУ, ст. 913 ЦКУ, ст. 11 Закону «Про транспорт», ст. 8 Закону «Про залізничний транспорт».

 

Внесені зміни й до ст. 14, 16, 54 Закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

 

Забороняється укладання договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності в місцях проведення реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів та оформлення дозвільних документів, у місцях контролю наявності страхових полісів, крім пунктів пропуску через державний кордон України, та мультимодальних терміналах.

 

При міжнародних мультимодальних перевезеннях вантажів транспортними засобами за участю залізничного транспорту перевірка наявності чинного договору міжнародного страхування «Зелена картка» здійснюється на мультимодальних терміналах перед початком залізничного перевезення.