Можливі зміни в регуляції дозволів на роботу іноземців

08.07.2022 року, Верховною Радою України було розглянуто в першому читанні та прийнято за основу  проєкт Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні” № 5795 від 16.07.2021. Законопроєктом пропонується внести зміни в Закон України «Про зайнятість населення» та Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в частині, що стосується видачі дозволів на застосування праці  іноземців та осіб без громадянства.

Як вказують самі автори Законопроєкту, метою його прийняття є спрощення для роботодавців забезпечення потреби у робочій силі. Ця потреба може бути задоволена коштом застосування праці іноземців та осіб без громадянства, забезпечення рівних умов праці для громадян України та іноземців, детінізації трудових відносин, а також удосконалення законодавства у цій сфері та усунення правових колізій.

Отже, Законопроєктом пропонується змінити перелік категорій іноземців, які мають право на отримання дозволу, а саме:

• іноземні наймані працівники;
• відряджені іноземні працівники;
• внутрішньокорпоративні цесіонарії;
• іноземці та особи без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
• особи, які подали заяву про визнання особою без громадянства, та особи, які оскаржують рішення про відмову у визнанні особою без громадянства;
• іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання у закладах вищої освіти та мають намір у період навчання та після закінчення навчання, за умови свого працевлаштування не пізніше ніж за 30 календарних днів до моменту завершення періоду навчання провадити трудову діяльність в Україні.

Як можна помітити, в цьому переліку повністю відсутні так звані «особливі категорії іноземців» такі як ІТ-спеціалісти, високооплачувані професіонали, засновники та бенефіціари, випускники університетів, що входять до топ-100 світового рейтингу, працівники творчих професій. Як випливає з логіки Законопроєкту, всі ці категорії тепер будуть підпадати під загальну категорію – «іноземні наймані працівники».  Також Законопроєкт додає нову категорію – студенти ВУЗів. Таке нововведення за логікою творців проєкту покликане полегшити життя іноземним студентам, адже проєкт одночасно з цим пропонує внести певні зміни в Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», що в сукупності виглядає спробою дозволити  таким студентам отримувати посвідку на тимчасове проживання на підставі дозволу на працевлаштування і залишитись в Україні після закінчення навчання, принаймні ще на 1 рік.

Тут слід окремо зауважити, що Законопроєкт розроблявся ще до того, як в Законі «Про зайнятість населення» з’явилась така підстава отримання дозволу як  гіг-контракти, тому вони в проєкті ніяк не фігурують. На нашу думку, це має бути враховане законотворцями під час другого читання.

Відповідно, слідом за скасуванням  «спеціальних категорій іноземців» законопроєкт пропонує вносити зміни в строки на які видається дозвіл. Строк до 3-х років пропонується залишити лише для відряджених іноземних працівників та внутрішньокорпоративних цесіонаріїв. Всім іншим пропонується задовольнятись строком – до 1 року.

Наступні суттєві зміни – розмір плати за видачу дозволу. Плату пропонується збільшити, в деяких випадках суттєво. Так для дозволів до 6 місяців плата становитиме 3 прожиткові мінімуми (зараз 2), для дозволів до 1 року включно – 5 прожиткових мінімумів (зараз 4), для дозволів до 3 років – 10 прожиткових мінімумів (зараз 6). Тобто в переважній більшості випадків таке збільшення буде несуттєвим.

На противагу збільшенню розміру плати за дозвіл, Законопроєкт пропонує скасувати вимоги до заробітної плати іноземців. Як пояснюють самі автори проєкту – вимоги до розміру заробітної плати іноземців масово спонукають роботодавців  всіма способами ухилятися від виплати такої зарплати (10 мінімальних зарплат) і оформлювати таких іноземців на неповний робочий тиждень. Тому пропонується, що до іноземців мають бути такі самі вимоги як і до громадян України, тобто не менше 1 мінімальної заробітної плати із розрахунку на місяць.

Автори Законопроєкту також пропонують розширити перелік підстав для скасування дозволу, додавши наступні:

• надходження подання про скасування дозволу від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, за підписом керівника органу;
• несплати роботодавцем, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за особу, на застосування праці якої був отриманий дозвіл, з дати укладення трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства протягом строку дії дозволу.

З іншого боку пропонується виключити таку підставу для скасування як невнесення роботодавцем плати за видачу або продовження дії дозволу. Проєкт пропонує, що роботодавці будуть оплачувати вказані кошти перед подачею документів і в разі відмови, такі кошти мають повертатися роботодавцю.

Законопроєкт також намагається врегулювати багато процедурних питань, які зараз не врегульовані взагалі або врегульовані не чітко. Пропонується врегулювати питання видачі дублікатів дозволів у випадку втрати чи пошкодження оригіналів (зараз така процедура відсутня взагалі). Проєктом пропонуються різноманітні уточнення до процедури прийняття рішення про видачу (продовження) дозволу в частині строків  прийняття рішень центром зайнятості, порядку публікації цих рішень та взаємодії центрів зайнятості з іншими органами влади. Пропонуються внести певні зміни в перелік документів, які подаються до центру зайнятості в тому чи іншому випадку. Так, наприклад, для отримання нового дозволу, замість копії проєкту трудового договору пропонується подавати проєкт такого трудового договору. Хоча така зміна,д на перший погляд і не значна, але ті хто стикався з цією процедурою, знають, як зазвичай центри зайнятості дуже прискіпливо відносяться до того як засвідчується копія проєкту трудового договору. Тому заміна «копії проєкту» на  «проєкт» має дещо полегшити життя роботодавцям.

Суттєвим уточненням до процедури продовження дозволу є обмеження по строках, коли роботодавець може звернутися до центру зайнятості для продовження дозволу. Так, пропонується, що роботодавець зможе подавати документи до центру зайнятості про продовження дозволу «не пізніше як за 20 і не раніше ніж за 50 календарних днів до закінчення строку дії такого дозволу». На нашу думку, це обмеження має істотне значення для тих іноземців, які на підставі дозволу на застосування праці, отримують посвідку на тимчасове проживання в Україні. Для таких осіб передбачено, що подати документи для продовження (обмін) посвідки можливо не пізніше як за 15 робочих днів (зазвичай це 21 календарний день) до закінчення строку дії посвідки. В цих випадках і посвідка і дозвіл зазвичай закінчуються в один день  і тому іноземці і їх роботодавці намагаються завчасно отримати продовження дозволу на застосування праці, для того аби мати достатньо часу для подачі документів на посвідку. У випадку введення обмеження «не раніше ніж за 50 календарних днів», роботодавцям треба буде подавати документи на продовження дозволу в перший же день такої можливості, адже якщо в процесі  отримання продовженого дозволу потрібно буде виправляти чи доносити документи, часу на подачу документів на посвідку буде не багато.

Серед інших змін, законопроєкт пропонує врегулювати порядок подачі  документів в центр зайнятості. Тут законотворці підійшли з розмахом і пропонують затвердити аж 5 способів подачі документів:

1) особисто, під час прийому в центрі зайнятості;

2) шляхом направлення поштового відправлення з описом вкладення;

3) через електронний кабінет роботодавця на офіційному вебсайті центру зайнятості, або інші державні електронні системи онлайн послуг із використанням електронного підпису та з проходженням процедури верифікації;

4) через центр надання адміністративних послуг;

5) через Єдиний державний вебпортал електронних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування» (за наявності технічної можливості).

Отже, в цілому даний законопроєкт можна охарактеризувати як неоднозначний. З одного боку законодавці хочуть скасувати так звані «особливі категорії іноземців» і всіх прирівняти до загальної категорії, яка отримує дозвіл лише на рік. Тут в першу чергу постраждають ІТ-спеціалісти які зараз отримують дозвіл на 3 роки, а також засновники чи бенефіціари, які досить часто  працевлаштовувались в «свою» компанію на керівну посаду. Цим категоріям прийдеться сплачувати за дозвіл в три рази частіше і так само в  три  рази частіше проходити процедуру отримання тимчасової посвідки в ДМС.  З іншого боку скасування вимог до розміру заробітної плати іноземців є суттєвим полегшенням, яке вже давно вимагає бізнес.

Також законодавцям треба буде якось узгодити зміни з наявністю такої підстави для отримання дозволу як гіг-контракт. З урахуванням того, яку увагу, в свій час, держава приділяла запровадженню ДІЯ СІТІ та гіг-контрактів, то скасування такої підстави для отримання дозволу на застосування праці іноземців виглядатиме як суттєвий крок назад в процесі налагодження стосунків між державою та ІТ спільнотою.

З урахуванням того, що ініціатором Законопроєкту є Кабінет міністрів України, то вірогідність його прийняття досить висока.

Підготовлено Володимиром Зосімовим, юристом EBS для видання Юрист&Закон