Міграція робочої сили. Які зміни в регуляції дозволів на роботу іноземців?

Отже законом змінюється перелік категорій іноземців, які мають право на отримання дозволу, і встановлюються наступні категорії, а саме:

1. іноземні наймані працівники;
2. відряджені іноземні працівники;
3. внутрішньокорпоративні цесіонарії;
4. іноземці та особи без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
5. особи, які подали заяву про визнання особою без громадянства, та особи, які оскаржують рішення про відмову у визнанні особою без громадянства;
6. іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання у закладах вищої освіти та мають намір у період навчання та після закінчення навчання, за умови свого працевлаштування не пізніше ніж за 30 календарних днів до моменту завершення періоду навчання провадити трудову діяльність в Україні.

Як видно, в цьому переліку повністю відсутні так звані «особливі категорії іноземців» такі як ІТ-спеціалісти, високооплачувані професіонали, засновники та бенефіціари українських юридичних осіб, випускники університетів, що входять до топ-100 світового рейтингу, працівники творчих професій. Як випливає з логіки Закону, відтепер всі ці категорії підпадають під загальну категорію – «іноземні наймані працівники».
Також Закон добавляє нову категорію – студенти вітчизняних ВУЗів. Таке нововведення за логікою творців Закону покликане полегшити життя іноземним студентам, адже одночасно з цим внесено певні зміни в Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», що в сукупності виглядає як спроба дозволити таким студентам отримувати посвідку на тимчасове проживання на підставі дозволу на працевлаштування і залишитись в Україні після закінчення навчання, принаймні ще на 1 рік.

Також Законом остаточно вирішено питання щодо необхідності отримання дозволу для іноземців, які підписали гіг-контракт, тепер вони мають отримувати дозвіл на загальних підставах.
Відповідно, слідом за скасуванням «спеціальних категорій іноземців» Законом внесено зміни в строки на які видається дозвіл. Строк до 3-х років залишили лише для відряджених іноземних працівників та внутрішньокорпоративних цесіонаріїв. Всім іншим пропонується задовольнятись строком – до 2 років. З одного боку це значне полегшення для тих іноземців які і раніше підпадали під загальну категорію, адже займатись подовженням дозволу тепер можливо в двічі рідше, але з іншого боку, всі ті іноземці, які раніше мали «спецкатегорію» і отримували дозвіл на 3 роки , тепер будуть подавати документи до центрів зайнятості частіше.
Наступні суттєві зміни – розмір плати за видачу дозволу. Плату збільшено, при чому в деяких випадках суттєво. Так, для дозволів до 6 місяців, плата становить 3 прожиткові мінімуми (було 2), для дозволів до 1 року включно – 5 прожиткових мінімумів (було 4), для дозволів до 2 років включно – 8 прожиткових мінімумів ( раніше не було) для дозволів до 3 років – 10 прожиткових мінімумів (було 6). Тобто для загальної категорії відтепер плата збільшилась удвічі ( але і строк дозволу теж збільшено удвічі). При цьому розмір плати за продовження дії дозволу зменшується на один прожитковий мінімум від розміру плати за видачу дозволу на відповідний строк.
Також розширено перелік осіб, яким дозвіл видається безкоштовно. До цієї категорії відтепер також відносяться іноземці, які прибули в Україну для навчання у ВУЗах, а також іноземці які брали безпосередню участь у відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації проти України.
На противагу збільшенню розміру плати за дозвіл, Законом скасовано вимоги до заробітної плати іноземців. Дотепер вимога до розміру заробітної плати іноземців в 10 мінімальних заробітних плат була для багатьох роботодавців основною перепоною перед працевлаштуванням іноземця. Як пояснювали самі автори Закону – вимоги до розміру заробітної плати іноземців масово спонукають роботодавців всіма способами ухилятися від виплати такої зарплати (10 мінімальних зарплат) і оформлювати таких іноземців на неповний робочий тиждень. Від себе добавимо, що така вимога спонукала багатьох роботодавців і до більш радикальних способів таких як неофіційне працевлаштування, що в свою чергу призводило і до більш «екзотичних» схем по отриманню посвідок на тимчасове проживання для таких «непрацевлаштованих» іноземців.
Тож в питаннях розміру заробітної плати вимоги до іноземців такі самі як і до громадян України, тобто не менше 1 мінімальної заробітної плати із розрахунку на місяць.
Також змінено і порядок оплати за видачу дозволу. Роботодавець має здійснити оплату до подачі документів на дозвіл. У випадку відмови у видачі дозволу, сплачені кошти мають повертатися роботодавцю протягом 10 днів з дати прийняття рішення про відмову.
До позитивних новацій також можна віднести можливість роботи без дозволу на посадах за сумісництвом в одного роботодавця, якщо строк дії трудового договору на посаді за сумісництвом не перевищує строку дії дозволу за основним місцем роботи. Також з’явилась можливість суміщати роботу на посаді, визначену дозволом, з роботою на посаді тимчасово відсутнього працівника, за умови, що суміщення триває не більше 60 календарних днів протягом календарного року.
Законом розширено перелік підстав для скасування дозволу. Добавлено наступні підстави:

• надходження подання про скасування дозволу від Національної поліції України, Служби безпеки України, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, за підписом керівника органу, у разі якщо дії іноземця або особи без громадянства порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
• несплати роботодавцем, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за особу, на застосування праці якої отримано дозвіл, протягом двох місяців з дати укладення трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства, крім випадків, передбачених законодавством.
  Перша підстава скасування виглядає цілком логічною, особливо в умовах війни з росією, держава повинна мати швидкий інструмент по видворенню небажаних іноземців. Але з іншого боку, якщо таке подання підписується лише керівником відповідного органу, то це відкриває певні можливості для зловживань і корупції, особливо в мирний час.

Друга підстава може стати суттєвою перепоною для так званих «сплячих» компаній які не ведуть господарську діяльність, але при цьому мають директора – іноземця. Відтепер такі іноземці мають високий шанс втратити дозвіл на застосування праці, що може потягти за собою накладання штрафу на їх роботодавця за використання праці іноземця без дозволу.
Законом також врегулювано багато процедурних питань, які зараз не врегульовані взагалі або врегульовані не чітко. Так, нарешті вирішено питання видачі дублікатів дозволів у випадку втрати чи пошкодження оригіналів (раніше така процедура була відсутня взагалі).
Законом внесено різноманітні уточнення до процедури прийняття рішення про видачу (продовження) дозволу в частині строків прийняття рішень центром зайнятості, порядку публікації цих рішень та взаємодії центрів зайнятості з іншими органами влади. Внесено певні зміни в перелік документів, які подаються до центру зайнятості в тому чи іншому випадку. Так, наприклад, для отримання нового дозволу, замість копії проекту трудового договору відтепер треба подавати проект такого трудового договору. Хоча така зміна на перший погляд і не значна, але ті хто стикався з цією процедурою, знають як зазвичай центри зайнятості дуже прискіпливо відносяться до того як засвідчується копія проекту трудового договору. Тому заміна «копії проекту» на «проект» має дещо полегшити життя роботодавцям.
Суттєвим уточненням до процедури продовження дозволу є обмеження по строках, коли роботодавець може звернутися до центру зайнятості для продовження дозволу. Так, роботодавець зможе подавати документи до центру зайнятості про продовження дозволу «не пізніш як за 20 і не раніше ніж за 50 календарних днів до закінчення строку дії такого дозволу». На нашу думку це обмеження має істотне значення для тих іноземців, які на підставі дозволу на застосування праці, отримують посвідку на тимчасове проживання в Україні. Для таких осіб передбачено, що подати документи для продовження (обмін) посвідки можливо не пізніше як за 15 робочих днів (зазвичай це 21 календарний день) до закінчення строку дії посвідки. В цих випадках і посвідка і дозвіл зазвичай закінчуються в один день і тому іноземці і їх роботодавці намагаються завчасно отримати продовження дозволу на застосування праці, для того аби мати достатньо часу для подачі документів на посвідку. У випадку введення обмеження «не раніше ніж за 50 календарних днів», роботодавцям треба буде подавати документи на продовження дозволу в перший же день такої можливості, адже якщо в процесі отримання продовженого дозволу потрібно буде виправляти чи доносити документи, часу на подачу документів на посвідку буде не багато. Також цим фактично унеможливлено продовження посвідки на тимчасове проживання для тих іноземців, які для отримання дозволу мають пройти перевірку в СБУ. На практиці перевірка в СБУ збільшує термін отримання дозволу до 1,5 – 2 місяців, що в свою чергу призведе до того що продовжений дозвіл такі іноземці отримають на руки вже після того, як пройдуть строки для подачі документів на продовження посвідки на проживання.
Серед інших змін, законом змінено спосіб подачі документів в центр зайнятості. Тут законотворці підійшли з розмахом і пропонують аж 5 способів подачі документів:

1. особисто, під час прийому в центрі зайнятості;
2. шляхом направлення поштового відправлення з описом вкладення;
3. через електронний кабінет роботодавця на офіційному веб-сайті центру зайнятості, або інші державні електронні системи онлайн послуг із використанням електронного підпису та з проходженням процедури верифікації;
4. через центр надання адміністративних послуг;
5. через Єдиний державний вебпортал електронних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування» (за наявності технічної можливості).

Отже, в цілому даний Закон можна охарактеризувати як неоднозначний. З одного боку законодавці скасували так звані «особливі категорії іноземців» і всіх прирівняти до загальної категорії, яка отримує дозвіл на 2 роки. Тут в першу чергу постраждають ІТ-спеціалісти які зараз отримують дозвіл на 3 роки, а також засновники чи бенефіціари, які досить часто працевлаштовувались в «свою» компанію на керівну посаду. Цим категоріям прийдеться сплачувати за дозвіл в частіше і так само частіше проходити процедуру отримання тимчасової посвідки в ДМС. З іншого боку скасування вимог до розміру заробітної плати іноземців є суттєвим полегшенням, яке вже давно вимагав бізнес.

Джерело: ЮРИСТ & ЗАКОН – Компетентна думка