Контрагент, пов’язаний із державою- агресором: юридичний нюанс
Якщо до 24 лютого ведення справ із резидентами РФ було переважно питанням етичним, то вже після початку повномасштабної війни його було переведено в чітку обмежувальну площину. Ця інформація для тих, хто планує завершити розпочате з найменшими наслідками для власного бізнесу.
Основними документами щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних з державою- агресором, є Постанова КМУ від 3 березня 2022 р. No 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації» (Постанова No 187) та Постанова НБУ від 24.02.2022 No18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».
Отже, на сьогодні заборонено:
1) виконання, зокрема й у примусовому порядку, грошових та інших зобов’язань, кредиторами (стягувачами) за якими є рф або такі особи:
- громадяни рф, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;
- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства рф;
- юридичні особи, створені та зареєстровані згідно із законодавством України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку у статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є рф, громадянин рф, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства рф;
2) відчуження, передання в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання російською федерацією або особами, пов’язаними з державою- агресором, крім безоплатного відчуження на користь держави Україна;
3) відчуження, передання в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання на користь осіб, пов’язаних із державою-агресором, або на користь російської федерації.
Крім перелічених вище заборон, в Україні працюють заборони в банківській системі. Так, згідно з п. 15 Постанови No 18 зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів рф/рб, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти рф/рб. Цією ж нормою передбачено й винятки. Також п. 151 Постанови No 18 передбачено заборону на:
1) зарахування коштів на рахунки клієнтів фізичних осіб за переказами, ініційованими з використанням електронних платіжних засобів, емітованих учасниками міжнародних платіжних систем, що здійснюють свою діяльність на території рф/рб;
2) приймання в Україні електронних платіжних засобів (включаючи перекази, здійснення розрахунків і видачу готівки), емітовані учасниками міжнародних платіжних систем, що здійснюють свою діяльність на території рф/рб.
Винятки, на які не поширюються заборони з п. 17, визначено п. 172 Постанови No 18.
Також працює заборона на здійснення будь-яких валютних операцій:
1) з використанням російських і білоруських рублів;
2) учасником яких є юридична або фізична особа, що мають місцезнаходження (зареєстровані/ постійно проживають) в рф/рб;
3) для виконання зобов’язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстровані / постійно проживають) в рф та/або рб (п. 17 Постанови No 18).
Також, підлягають зупиненню незавершені нотаріальні дії за зверненням особи, пов’язаної з державою- агресором, визначеної Постановою No 187. У разі звернення такої особи за вчиненням нотаріальної дії нотаріус відмовляє в її вчиненні. Ці обмеження діють до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних із державою-агресором, і не поширюються на нотаріальні дії із засвідчення справжності підпису на заяві про вихід із громадянства рф та посвідчення заповіту військовополоненого, а також на звернення юридичних осіб, визначених абз. 5 – 8 пп. 1 п. 1 Постанови No 164.
Якщо ж склалася ситуація, коли ведення справи з контрагентом набуває колабораціоністських рис, юридично передбачено три варіанти виходу:
- прощення боргу відповідно до ст. 605 ЦКУ;
- припинення зобов’язання переданням відступного згідно зі ст. 600 ЦКУ;
- заміна боржника у зобов’язанні відповідно до ст. 520 ЦКУ.
Якщо згоди сторін немає, доведеться згадати норму ч. 1 ст. 617 ЦКУ, у якій визначено:
особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідальність – в Постанові No 187 прописано, що усі правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням мораторію, визначеного п. 1 цієї постанови, у тому числі якщо ними передбачено відповідне відчуження в майбутньому, є нікчемними. Отже, такими, для визнання недійсності яких не потрібне окреме рішення суду (ч. 2 ст. 215 ЦКУ).
Крім того, не варто забувати про відповідальність за колабораційну діяльність за ст. 1111 ККУ.