Експерти EBS продовжують працювати та підтримувати економіку та бізнес України. Саме тому ми починаємо тиждень з аналізу Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від юриста EBS Ірини Кабачної.

далі – Закон

Дія та застосування Закону

Особливості організації трудових відносин встановлюються:

  • за часом – на період дії воєнного стану, введеного відповідно до ЗУ «Про правовий режим воєнного стану».
    Закон діє під час воєнного стану, введеного відповідно до ЗУ “Про правовий режим військового становища”, і втрачає чинність з моменту припинення та скасування воєнного стану (крім ч.3 ст.13 Закону).
  • для таких осіб: а) Працівники всіх компаній, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності, галузевої власності; б) Особи, які уклали трудові договори із фізичними особами.

Укладання трудового договору

  • Форма трудового договору визначається за згодою сторін, необов’язково дотримуватися письмової форми трудового договору.
  • Розширюються підстави для укладання строкових трудових договорів.
  • Роботодавці можуть укладати з новими працівниками термінові трудові договори на період дії військового становища АБО на період заміщення тимчасово відсутнього працівника у разі фактичної відсутності працівників, а) внаслідок бойових дій евакуювалися в іншу місцевість; б) перебувають у відпустках; в) простої; г) тимчасово втратили працездатність; д) доля яких тимчасово невідома.

Зміна істотних умов праці

  • Не застосовується вимога про двомісячний термін попередження працівника роботодавцем про зміну істотних умов праці.
  • За певних умов, Роботодавець може перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (ОКРІМ, переведення на роботу в іншу місцевість, де продовжуються активні бойові дії).

Розірвання трудового договору

  • Трудовий договір може бути розірваний за ініціативою працівника без обов’язкового попередження роботодавця через два тижні у разі ведення бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація та загрози життю та здоров’я працівника.
  • З ініціативи роботодавця.
    Не застосовуються гарантії, передбачені ч. 2 ст. 40 КзпПр, а саме: допускається звільнення з ініціативи роботодавця і) у період тимчасової непрацездатності працівника, а також ii) у період перебування працівника у відпустці, крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки з догляду за дитиною.

Робочий час та час відпочинку

  • Нормальна тривалість робочого часу на період дії воєнного стану становить не більше 60 годин на тиждень, а для працівників, яким згідно із законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу – не більше 50 годин на тиждень.
  • П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями.
  • Встановлюється право роботодавця визначати час початку та закінчення щоденної роботи (зміни).
  • Тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не менше 24 годин.
  • Не застосовуються такі норми законодавства про працю:
    • щодо скороченої тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів (ст. 53 КЗпП);
    • за граничними нормами понаднормових робіт (ч.1 ст. 65 КЗпП);
    • щодо перенесення святкових та неробочих днів, якщо вони збігаються з вихідним днем, у тому числі за рекомендаціями КМУ (ч.3-5 ст.67 КЗпП).
    • щодо заборони роботи на вихідні дні та компенсацій за таку роботу, встановлення святкових та неробочих днів (ст.ст.71-73 КЗпП).

Робота в нічний час не підлягає скороченню на 1 годину (не застосовується ч.1-2 ст. 54 КЗпП).
Дозволяється застосування праці жінок на важких роботах та на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, ОКРІМ вагітних жінок та жінок, які вирощують дитину віком до одного року.

Працівники, які мають дітей (ОКРІМ вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 1 року, особи з інвалідністю, яким протипоказана така робота), можуть залучатися до нічних та понаднормових робіт, роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, прямувати у відрядження за їх згодою.

Оплата праці.

  • Роботодавець звільняється від відповідальності за несвоєчасну виплату заробітної плати, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій та іншої непереборної сили.
    У цьому випадку обов’язок роботодавця виплатити заробітну плату має бути виконаний.
  • У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати через бойові дії термін виплати заробітної плати може бути відстрочений до моменту відновлення діяльності підприємства.

Дія окремих положень колективного договору з ініціативи роботодавця може бути зупинено.

Відпустки.

  • У наданні будь-якого виду відпустки роботодавець може відмовити (ОКРІМ відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки по догляду за дитиною), лише якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах, віднесених до критичної інфраструктури.
  • Відпустка без збереження заробітної плати може надаватися на необмежений термін. Для цього виду відпустки скасовано ліміт 15 календарних днів на рік.

Призупинення дії трудового договору – це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою та тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.
Здійснюється за таких умов:

    • (1) здійснюється у зв’язку з військовою агресією проти України, (2) що унеможливлює надання та виконання роботи.
    • Не тягне за собою припинення трудових відносин.
    • Про зупинення дії трудового договору працівник та роботодавець по можливості повинні повідомити одне одного будь-яким доступним способом.
    • Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час зупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, яка вчиняє військову агресію проти України (ч.3. ст.13 Закону).

Ця норма Закону продовжить діяти навіть після припинення та скасування воєнного стану до моменту завершення виплати відшкодування державою, яка вчиняє агресію проти України.