ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ДОВІРЧИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ: КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ

 Листопад, 2017

На виконання вимог Угоди про асоціацію між Україною, з одного боку, та Європейським Союзом, Європейською спільнотою з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншого боку (надалі – Угода про асоціацію), Президентом України було підписано черговий законопроект щодо правового регулювання такого інституту суспільно-правових відносин, як надання електронних довірчих послуг. Відповідний проект Закону України № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» від 05.10.2017 року (надалі – Законопроект № 2155-VIII), що було прийнято Верховною Радою України 05.10.2017 р. та підписано Президентом України 06.11.2017 року, набирає чинності через рік із дня його опублікування (окрім статті 10 Законопроекту № 2155-VIII, яка набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування). Законопроект № 2155-VIII розроблено на виконання й у рамках Плану заходів з імплементації IV Розділу Угоди про асоціацію, затвердженого розпорядженням Кабінетом Міністрів України № 847-р від 17.09.2014 року та для гармонізації законодавства України у сфері електронних довірчих послуг із Регламентом (ЄС) N 910/2014 Європейського Парламенту та Ради від 23 липня 2014 року щодо електронної ідентифікації та довірчих послуг для цілей електронних транзакцій на внутрішньому ринку.

Метою Законопроекту № 2155-VIII є правове врегулювання процесів використання електронної ідентифікації не лише в бізнес-процесах, але й у інших сферах суспільного життя, основних засад функціонування інституту електронних довірчих послуг, переліку суб’єктів у сфері електронної ідентифікації й електронних довірчих послуг та їхнього статусу, порядку отримання (набуття, підтвердження) такого статусу, прав та обов’язків суб’єктів правовідносин та низки інших питань. Нижче в цій статті пропонуємо стислий огляд основних нововведень, що запроваджуються Законопроектом № 2155-VIII.

Нормами статті 1 Законопроекту № 2155-VIII передбачено широкий перелік термінів. Визначення деяких із них досі не здійснювалося в жодних нормативно-правових актах («електронна позначка часу», «інтероперабельність», «довірчий список» та ін.), а деякі суміжні поняття розмежовуються для уникнення різночитань або колізій («електронна послуга», «електронна довірча послуга» та інші). Водночас будь-які інші терміни (поняття), що фігурують у тексті Законопроекту, вживаються в значенні, яке передбачено чинним законодавством, у т. ч. законодавством  у сфері електронних документів та документообігу.

Так, за текстом Законопроекту № 22155-VIII (п. 7 ч. 1 ст. 1), «електронною послугою» є будь-яка послуга, що надається через інформаційно-телекомунікаційну систему; «електронна довірча послуга» визначається як послуга, що надається для забезпечення електронної взаємодії двох або більше суб’єктів, які довіряють надавачу електронних довірчих послуг щодо надання такої послуги. Як випливає із положень Законопроекту, використання електронних довірчих послуг здійснюється зазвичай на договірних засадах, що передбачають свободу у виборі надавача послуг, у порядку, передбаченому для використання кваліфікованої електронної довірчої послуги (передбачається відправлення, використання, отримання тощо електронних даних, аналоги яких на паперових носіях повинні містити власноручний підпис, відповідно до законодавства) або електронної довірчої послуги (електронних даних, аналоги яких на паперових носіях не повинні містити власноручного підпису). Результати надання кваліфікованих електронних довірчих послуг мають визнаватися в усіх державних установах та іншими користувачами цих послуг. Водночас використання електронних довірчих послуг не змінює порядку вчинення правочинів, встановленого законом. Правочини, що підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації у випадках, встановлених законом, вчиняються в електронній формі виключно із застосуванням кваліфікованих електронних довірчих послуг та у встановленому порядку (ч. 6 ст. 17 Законопроекту № 2155-VIII).

Щодо суб’єктного складу правовідносин у сфері використання електронних довірчих послуг, то бути учасниками правовідносин у сфері електронної ідентифікації, електронних довірчих послуг можуть як фізичні особи, так і юридичні, що діють у статусі користувача, або фізичні особи-підприємці, юридичні особи, що діють як надавачі послуг. Згідно із Законопроектом № 2155-VIII до користувачів електронних довірчих послуг треба відносити: фізичних осіб, що створюють електронний цифровий підпис (підписувачів), юридичних осіб, що створюють електронну печатку (створювачів електронних печаток), відправників та отримувачів електронних даних, інших фізичних осіб та юридичних осіб, що отримують послуги, які регулюються нормами Законопроекту № 2155-VIII. До надавачів електронних довірчих послуг норми Законопроекту № 2155-VIII відносять фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб, що надають одну або більше електронних довірчих послуг.

Згідно з положеннями Законопроекту № 2155-VIII, надавач електронних довірчих послуг може мати правовий статус кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, тобто надання послуг, яке здійснюється відповідно до вимог Законопроекту 2155-VIII, підлягає процедурі оцінки відповідності положенням національних та/або міжнародних стандартів. Правовідносини між користувачами та надавачами у сфері електронної ідентифікації, електронних довірчих послуг базуються на договірних засадах та принципах добровільності і свободи  у виборі контрагента. Не менш важливим є той факт, що права та законні інтереси користувачів таких послуг захищені на підставі та в порядку, передбаченому законодавством про захист прав споживачів, що дає змогу використовувати адекватні способи захисту (ч.3 ст. 1 Законопроекту), іншими нормативними актами передбачаються детальні вимоги до провадження ними діяльності.

Щодо визнання іноземних електронних довірчих послуг, то положеннями Законопроекту № 2155-VIII передбачено основні передумови такого визнання, а саме: кваліфікований надавач електронних довірчих послуг відповідної іноземної держави мусить відповідати вимогам Законопроекту № 2155-VIII, що у свою чергу має бути підтверджено уповноваженим засвідчувальним органом (Міністерством юстиції України, іншим органом) у встановленому законодавством порядку, та має бути внесений до Довірчого списку.

На підставі зазначеного вище огляду положень Законопроекту № 2155-VIII сподіваємося, що запроваджені Законопроектом № 2155-VIII новації будуть повною мірою реалізовані.

Автор: Ірина Кабачна

Завантажити в PDF