СПИСАННЯ ВИТРАТ – ПРАКТИКА ПО ДАНОМУ ПИТАННЮ

Вересень, 2017

ДФС вкотре змінила свою позицію. На цей раз зміни торкнулися списання втрат, що виникають під час транспортування продукції (зерна). Нагадаємо сталу практику з цього питання.

У разі списання втрат у межах норм природного убутку товарів, під час придбання яких суми ПДВ були віднесені до податкового кредиту та які втратили товарний вигляд, податкові зобов’язання платником ПДВ не нараховуються (за умови, що вартість таких товарів включається до вартості готової продукції, яка має бути оподаткована).

Якщо списання здійснюється понад норми їх природного убутку, у зв’язку з чим вони не можуть бути використані в межах господарської діяльності платника ПДВ, то не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, у якому відбувається їх списання, платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з огляду на базу оподаткування, визначену відповідно до п. 189.1 ПКУ.

Натомість у останньому листі ДФС була висловлена зовсім інша позиція – якщо підприємством здійснюється списання втрат, що виникли під час транспортування продукції, така продукція не може бути використана в межах господарської діяльності підприємства. Водночас у разі, якщо під час придбання продукції (зерна) суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, підприємство відповідно до пункту 198.5 ПКУ повинно нарахувати податкові зобов`язання.

Ми не можемо погодитися з оновленою позицією ДФС. Втрати в межах природного убутку є тим явищем, якого платник не може уникнути – перевантажувальні роботи передбачають той факт, що певний відсоток товару буде втрачений. Крім того, властивості певних товарів зумовлюють усушку/утрушування.

До того ж підприємство не може маніпулювати обсягом таких втрат, оскільки вони є повністю документовані – накладними, актами елеваторів тощо. У разі виявлення нестач, встановлених нормами природного убутку, під час приймання продукції претензії постачальникам і перевізникам не пред’являються, оскільки такі відхилення не свідчать про неналежне виконання договірних умов. З цієї причини не оформлюють акти про нестачі товару й не проводять коригування в документах на оприбуткування товару.

А отже, нестача товарів у межах норм природного убутку зумовлена об’єктивними причинами, які виникають у процесі провадження господарської діяльності платника податків, а тому стверджувати, що природні втрати товару не є господарською діяльністю платника, на думку експертів EBS, безпідставно. Відповідно, підстав для нарахування податкових зобов’язань на суму втрат у межах норм природного убутку немає.

До того ж постає питання: які ж норми природного убутку може використовувати платник під час аналізу втрат товару?

Норми природного убутку за різними категоріями сировини/продукції були встановлені ще за радянських часів. Однак Постановою №1066 (1), що набрала чинності з 17.03.2017 р., Кабмін скасував частину «радянських норм» на багато видів продукції. З одного боку, норми були затверджені понад 20 років тому і з того часу не переглядалися, незважаючи на те, що умови зберігання, перевезення, завантаження, перевантаження значно змінилися, відповідно, була нагальна потреба у їх перегляді, оскільки норми перестали бути актуальними. Однак, на жаль, після скасування суб’єктам господарювання не запропоновано нічого іншого.

Отже, платнику залишається лише працювати над розробкою актуальних норм природного убутку в наказах або обліковій політиці з огляду властивостей власного товару, умов його перевезення, міжнародної практики тощо. Що ж до питання щодо донарахування податкових зобов’язань, то платник має право звернутися до ДФС за індивідуальною податковою консультацією. Однак необхідно пам’ятати, що висновки, викладені в ній, можуть не задовольнити очікування платника.

Автор: Анна Стешенко

Завантажити в PDF