НЕ ФІКТИВНІ ОПЕРАЦІЇ, А ОПЕРАЦІЇ З ОЗНАКАМИ ФІКТИВНОСТІ

Серпень, 2017

«Не фіктивні операції, а операції з ознаками фіктивності» – гротескна гра слів з ледве вловимою смисловою різницею, але лише так можна охарактеризувати чергову рекомендацію комерційним банкам від Національного банку України. Наприкінці травня цього року Нацбанк надіслав банкам України Листа від 26.05.2017 р. №25-0008/37888 «Про критерії для виявлення клієнтів, фінансові операції яких містять ознаки фіктивності» (надалі – Лист від 26.05.2017 року), яким рекомендував банкам більш ретельно вивчати операції клієнтів та виявляти в них ознаки фіктивності. Мовиться не лише про операції, що проводяться з метою так званого виведення іноземної валюти українськими компаніями за межі України у кризовий для валютного ринку період, а також  про операції будь-якого клієнта українського банку, в тому числі про операції в українській гривні.

НБУ спрямував усім комерційним банкам в Україні вищезгаданий Лист від 26.05.2017 року з метою належного виконання ними функцій суб’єктів первинного фінансового моніторингу відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (надалі – Закон про протидію легалізації). Зокрема, з метою запобігання відмиванню злочинно отриманих доходів та фінансуванню тероризму головний банківський регулятор склав та надав банкам аж 15 критеріїв, за якими, на його думку, можливо зробити висновок, що операція клієнта має ознаки фіктивності, а отже, обслуговуючий банк має більш ретельно її перевірити та у разі необхідності звернутися із запитом до іншого банку задля обміну інформацією.

Оскільки проведення додаткових заходів із аналізу операцій клієнтів банками може бути масовим і потенційно з цим може стикнутися будь-яка компанія, ми детально проаналізували всі критерії для виявлення клієнтів, фінансові операції яких містять ознаки фіктивності, що були запропоновані НБУ, та надаємо наш «ТОП-3» найбільш суперечливих із них.

Третє місце у нашому списку та номер 6 у списку НБУ посів критерій «Невідповідність ресурсів обсягам здійснюваної діяльності». На думку НБУ, підозрілими є такі характерні ознаки діяльності компанії:

  1. У штаті клієнта працює одна або декілька осіб.
  2. Керівником, бухгалтером та засновником клієнта є та ж сама особа.
  3. Несформований статутний капітал або мінімальний розмір капіталу, наприклад, статутний фонд клієнта не перевищує 10000 грн.
  4. Обіг грошових потоків за рахунками клієнта складає мільйони грн.
  5. Є випадки проведення за рахунками таких клієнтів фінансових операцій на суму, що складає мільйони гривень, з призначенням «оплата за товар/послуги без ПДВ».
  6. Купівля-продаж цінних паперів, емітент яких включений до списку емітентів, що мають ознаки фіктивності («сміттєві» цінні папери) тощо.

Без врахування останньої ознаки перші п’ять можуть охарактеризувати діяльність пересічної ІТ-компанії, яка залучає спеціалістів – самозайнятих осіб та має у штаті одного директора. Так, постачання послуг із розробки та тестування програмного забезпечення дійсно не оподатковується ПДВ згідно податкового законодавства України, тому класична схема має, на перший погляд, розглядатися банком, що обслуговує таку компанію, як проведення нею операцій з ознаками фіктивності.

Номером 2 у нашому «хіт-параді» став критерій «Надання права управління рахунком іншим особам». Цей критерій зазначений у списку Нацбанку за номером 13, що не є дивним, оскільки підозрілим для банків має бути «надання права управління рахунком третім особам, які не пов’язані з клієнтом (не є посадовими особами, не отримують заробітної плати від нього), на підставі довіреностей». Дійсно, неоднозначною здається ситуація, коли у банку особою, що розпоряджається коштами компанії, є третя особа, яка не знаходиться у трудових відносинах із такою юридичною особою. Але логічним поясненням цього, зокрема, може бути надання права управління рахунком представнику акціонера-нерезидента, що здійснює функції контролера фінансових операцій дочірньої компанії. На жаль, НБУ поки що обмежився трудовими відносинами як законною підставою для управління діяльністю компанії, хоча договірна модель на практиці також є достатньо поширеним механізмом, і в такому випадку банк дійсно отримає від свого клієнта ту довіреність, яка має стати «червоним» сигналом для нього при здійсненні фінансового моніторингу.

І нарешті, перший номер у нашому рейтингу поділили одразу два критерії зі списку Нацбанку. Це №1 – «Основний вид діяльності – оптова торгівля» та №2 – «Період існування клієнта».

Першим у нашому списку і у переліку НБУ є критерій, який характеризується тим, що:

  1. Основний вид діяльності клієнта згідно з установчими документами – неспеціалізована оптова торгівля (тобто, 46.90 згідно з КВЕД-2010) та/або наявний широкий перелік зареєстрованих видів діяльності, які характеризуються окремою специфікою діяльності.
  2. Клієнт найчастіше не є виробником товару, а виступає посередником, зокрема, здійснює купівлю та продаж різних груп товарів.

Ми не виключаємо того, що на практиці чимало фіктивних компаній обирають саме КВЕД 46.90 як основний вид діяльності та мають також низку інших КВЕДів, однак у реальному житті дуже багато й абсолютно законослухняних компаній мають його як зареєстрований вид діяльності. Так, за результатом швидкого та простого запиту у мережі Інтернет ми дізналися, що такі державні організації, як Державна компанія УКРСПЕЦЕКСПОРТ (код ЄДРОПУ 21655998) та її дочірнє підприємство ПРОМОБОРОНЕКСПОРТ (код ЄДРПОУ 25662328) мають КВЕД 46.90 як основний зареєстрований вид діяльності, а також низку інших КВЕДів, перелік яких є достатньо широким. Щодо другої ознаки, вказаної НБУ, то нерідко така компанія може бути імпортером продукції, виробленої материнською компанією, та не є її виробником.

Другим у списку НБУ є (і, відповідно, поділяє перше місце нашого ТОПу) критерій, що визначений як «Період існування клієнта». Цікавим є вже той факт, що НБУ не застосовує таке юридичне поняття, як період реєстрації компанії, тобто легалізації її як юридичної особи відповідно до вимог законодавства України. Однак характерною ознакою підозрілого клієнта для українського банку є те, що клієнт має «короткий період існування (провадження діяльності), який зазвичай не перевищує податкового звітного періоду (наприклад, квартал) – для уникнення перевірок органами, що контролюють». Ми не будемо полемізувати щодо того, як же бути новоствореним компаніям в Україні, в тому числі фірмам з іноземними інвестиціями, а лише зауважимо, що самостійного значення та застосування на практиці ця ознака мати не повинна. Адже будь-який бізнес, навіть зі світовим ім’ям, в новій країні починає із реєстрації та не матиме тривалої історії діяльності на певному етапі.

Хочемо акцентувати, що зроблений нами аналіз та наведені висновки у цій статті в жодному разі не спростовують та не нівелюють ролі та мети здійснення обслуговуючими банками фінансового моніторингу операцій  клієнтів. Водночас ми сподіваємося, що сприйняття рекомендацій Національного банку та їх практичне застосування комерційними банками не спричинить курйозних ситуацій для представників української бізнес-спільноти, хоча бути готовими до з’ясування НЕфіктивності їх активності вони все ж таки мають.

Автор: Тетяна Причепа

Завантажити в PDF